Твір на тему: «Привиди катастроф»

+57

Наша земля, наче жива істота, викликає співчуття, адже вона уся заражена хімічними відходами підприємств, розкопана до мертвого піску. Адже й справді, наша земля є живою істотою, бо чому б тоді наші предки називали її сестрою і матір’ю? Наші сучасники не можуть собі це уявити, бо вважають себе найголовнішими на землі і відмовляють в розумі усім іншим істотам. Але ті, хто працює на землі, хто до неї близький, впевнені, що, якщо любиш землю, вона тобі обов’язково віддячить.

Як би там не було, але ми залежні від землі значно більше, ніж земля залежна від нас. Врешті-решт нам важче переживати природні катаклізми, бо, на відміну від найменших істот: комах, черв’яків та бактерій, ці катаклізми для нас смертельно небезпечні. Людство постійно потерпає від ураганів, землетрусів, пожеж, повеней, причому кількість жертв через ці катастрофи не менша ніж від кровопролитних війн. А результатом усього цього є бездомність, мор, голод і хвороби. І тільки велика любов до життя дає людям сили, щоб, оплакавши загиблих рідних, будувати новий дім.

Людині треба постійно бути готовою до того чи іншого стихійного лиха, треба знати, як від нього можна врятуватися. Але це не війна природи проти людини і тому не слід проклинати те, що відбувається в навколишньому світі. Це навіть не помста, адже земля страждає так само, як і людина, коли спотворюється її обличчя.

Космічні сили стирають з нашої планети цілі острови, знищують цілі країни. Та це сили природи. А люди самі спотворюють обличчя землі, надзвичайно тонку у глобальному розумінні плівку, якою вкрита наша планета. Але людина не може проникнути у саме серце землі, їй не дано вийти на контакт з іншими свідомостями всесвіту і зійти зі шляху власної свідомості. Нам треба зрозуміти, що не наукові досягнення і технічний прогрес зроблять нас щасливими, а доброта і гармонія з усім живим.

Мені здається, що фантастика є компенсацією людині за те, що вона неспроможна вийти за межі п’яти своїх відчуттів. Але при цьому у звичайної людини ще з дитинства зникають бажання потрапити у майбутнє, освоїти нескінчені космічні простори, бо всюди ми чуємо історії про знищення людей прибульцями, про війни людства з космосом. Я не думаю, що нам загрожує невідомий розум, адже він може бажати нам і добра.

На жаль, нам невідомі усі закони всесвіту, хоча немає сумніву, що вони стоять на захисті кожної істоти, і завдяки їм колись ми будемо мати прекрасний світ. Хоча він і буде коштувати нам неабияких страждань, але це буде реальне царство Боже, в якому будуть жити ті, хто зуміє позбутися ненависті до навколишнього світу.