Твір на тему: «Як саме увічнила Роксоляна своє ім'я в людській пам'яті?» за повістю О. Назарука

+2

«Роксоляна» — відома історична повість талановитого українського письменника О. Назарука. Оповідь у цьому творі розпочинається зображенням підготовки до весілля головної героїні Насті Лісовської, дочки священика Луки Лісовського, та її нареченого, сина львівського купця Степана.

Але далі події розвиваються дуже стрімко і неочікувано. Як кажуть у народі: «Не знаєш зранку, що буде ввечері». Несподівано на містечко нападають турки і беруть у полон багато українських чоловіків і жінок, серед яких опинилася і Настя. Далі доля дівчини складалася досить трагічно. Її тричі перепродавали на невільничих ринках, поки вона не опинилася у гаремі турецького султана Сулеймана. У гаремі українській полонянці довелося виконувати різну роботу. Настя сиділа в ханських передпокоях як сторожа, тіпала килими, носила воду для миття кам’яних підлог і сходів. Саме у передпокоях, за словами автора, «надійшов пам’ятний день і таємнича година її долі». Одного разу, стоячи перед дверима султана, вона не втрималася і один єдиний раз, коротко і боязко глянула на того, кого так нетерпляче чекала кохана дружина, хоча не мала права піднімати очей на величного з найвеличніших навіть на секунду.

Скромна українська дівчина вразила наймогутнішого турецького султана своєю незвичайною красою, а потім і непересічним розумом. За той час, який Настя пробула у полоні, вона вивчила Коран і завдяки побожному вчителю Абдуллагу добре на ньому розумілася, тому спілкувалася з падишахом переконливо й сміливо. Вона знала, що за Кораном чоловіку заборонено силою брати дівчину, бо то великий гріх. Спілкування з Настею сколихнули душу Сулеймана, адже з ним так сміливо ніхто і ніколи не розмовляв, окрім рідної матері. Та зацікавила султана не тільки сміливість дівчини, а й її розум та «свобідна форма, і вже перший акорд її, перші слова: вічна правда, рівність перед Богом».

Згодом Настя стала справжньою дружиною падишаха, прийняла мусульманство, узяла собі ім’я Роксоляна і швидко набула визнання. Її влада стала настільки великою, що навіть посли та еміри у жінки султана просили дозволу на те, щоб бути присутніми на урочистостях або заходах, які проводилися у султанському палаці. До Роксоляни, яка дозволяла собі ходити, не прикриваючи обличчя, «без заслони», часто заходили «майстри, учені й поети», зовсім чужі люди, яких вона з задоволенням приймала і кожен з цих гостей «дивувався її розмов із зацікавленням».

З часом Роксоляна стала найголовнішою і найдієвішою особою у Османському царстві. Вона будувала житлові і громадські будинки, займалася благодійністю і допомагала порадами своєму чоловікові під час його військових походів. Але будь-що Настя не забувала свого походження і свій рідний край. Її діяльність у ролі жінки султана принесла багато користі, зберегла багато людських життів. За всі часи існування Османської імперії Роксоляна була єдиною жінкою, яка мала так багато влади, і яка так багато зробила для людей.