Твірна тему: «Лист від Юрка до Тосі з примиренням» за оповіданням Є. Гуцала «Сім’я дикої качки»

+2

У житті добро і зло не мають чіткого розмежування, буває «добро», яке потім виявляється злом, а буває й зло, яке «наряджається» у приємні шати. Добро невід’ємне від гарного ставлення до навколишнього світу і природи. Адже природа дарує нам неповторну красу, кожний з нас бачить в ній щось своє, особливе. Та, на жаль, людина не завжди ставиться з вдячністю до природи, до того, що вона нам дарує. Саме цих проблем торкається Є. Гуцало у своєму оповіданні «Сім’я дикої качки», в якому розповідається про ставлення дітей до природи, зокрема до диких птахів.

Головний герой оповідання — Юрко, який приїхав до бабусі в гості з міста. Одного ранку він вирушив на рибалку і був дуже задоволений тим, що відправився на річку сам, без батьків. На річці Юрко зустрівся з Тосею, з якою він постійно то мирився, то сварився. Сидячи на березі, діти побачили дику качку з каченятами. Хлопчик вирішив забрати каченят додому. Тося благала відпустити їх до матері, адже вони могли загинути без дорослої качки і без води. Але Юрко вирішив, що хоч каченят принесе додому, бо риби він так і не наловив.

Вдома у бабусі Юрка каченята засумували, нічого не їли. Здавалося, що вони ось-ось загинуть. Поки не було хлопця, Тося тихенько зібрала каченят і віднесла їх до води. Вона разом з хлопцями намагалася навіть навчити каченят плавати, але це в них не виходило. Залишилася лише надія на те, що дика качка повернеться і забере своїх малюків.

Повертаючись у місто, Юрко не захотів проститися з Тосею. Він був впевнений, що дівчинка сама до нього підійде. Але Тося була на нього дуже ображена через його ставлення до каченят і через те, що Юрко її не послухався. Юркові стало дуже соромно, адже він жорстоко скривдив качку і забрав додому каченят заради розваги і користі. Він не переймався їхнім станом і не доклав зусиль, щоб врятувати каченят. Через цей свій вчинок Юрко втратив довіру сільських хлопчиків і Тосі.

Юрко усвідомив, що зробив негідний вчинок, але, на превеликий жаль, було вже пізно. Та мені здається, що якби в оповідання було продовження, Юрко обов’язково змінив би своє ставлення до всього беззахисного, до всього живого, і написав би Тосі листа з вибаченням приблизно такого змісту:

«Дорога Тося!

Я хочу попросити у тебе вибачення. У мене був час подумати над своїми вчинками і зрозуміти, що я робив усе неправильно. Неправильно було і те, що я тебе не послухав. Ти, мабуть, дуже на мене образилася. Та цей лист може бути підтвердженням того, що я змінився, змінилося і моє ставлення до природи. Я більше не безжальний і жорстокий, яким був раніше. А якщо ти мені не віриш, я наступного літа знову приїду до бабусі і доведу тобі це. Ми будемо разом ходити на річку і годувати каченят. Я тобі це обіцяю і прошу у тебе вибачення. Ти дуже добра і милосердна дівчинка. Я хочу стати таким, як ти, і пропоную тобі свою дружбу.

З повагою, Юрко».