Твір на тему: «Зупинена мить, пошуки порушеної гармонії в новелі Г. Косинки «В житах»

+4

Новела Г. Косинки «В житах» — це зупинена мить і пошуки порушеної гармонії через відображення неоднозначного життя героя твору Корнія Дізіка. Слід зазначити, що у творі автор розповідає лише про один його «щасливий» день.

Корній Дізік в банді отамана Гострого опинився не зі своєї волі, через що і став дезертиром та був вимушений переховуватися в житах. Від цього і назва новели. Адже жита це не тільки місце основних подій, а й справжній символ, який уособив у собі ставлення селянина до навколишнього світу, його життя і становлення як особистості.

Г. Косинка був впевнений, що в серці молодого юнака сидів неспокій (коли той згадував про розстріл комуніста Матвія Киянчука), що Корній милувався житами і ловив коротку мить спокійного життя через те, що до цього його привела деморалізована ідеологія світлого майбутнього, про яке розповідали більшовики.

Саме в житах Корнія випадково знаходить Уляна, яка йшла до матері у сусіднє село. Вона дуже його кохала, хоча через бідність була змушена вийти заміж за місцевого багатія. Після несподіваної зустрічі Корній та Уляна немовби сп’яніли, адже саме в житах загубилася їхня доля. І не важливо було, що з ними станеться далі, бо світовідчуття закоханих сконцентрувалося на одній миті. Мабуть, тому вони й мають такий контрастний характер: «Степ для мене знайомий, як і моя «японочка»: хвилюється ранками, дзвонить хвилями в обіди, а вечорами, коли догоряють жита, лягає спати».

Ідея новели «В житах» — пошуки сенсу людського існування, адже інколи людині доводиться все життя чекати на одну єдину мить щастя. Це наштовхує на думку, що кожної миті життя ставить нас перед вибором, як ставило перед вибором і головного героя твору. Для Корнія миттю щастя стали жита, він сам і «червона хустка Уляни». У цю мить Корній не хотів згадувати про розстріл комуніста, в якому брав участь, не хотів думати, що з ним буде пізніше. Він був трохи іронічний («ми, дезертири, — народ бойовий»), але молодим і спраглим до життя: «мені хочеться плакати, мов дитині, або співати, як співають старі, коли згадують молодість, а я ще хочу співати!»

Стороннім оповідачем у новелі «В житах» виступає сам автор. Причому не тільки оповідачем подій, а й душевних порухів головного героя. Письменник жодним словом не прохопився, щоб висловити засудження або співчуття, щоб дати власну оцінку думок і вчинків героя. У творі дуже добре відчувається порушення гармонії між життям людини, яка потрапила в безвихідну життєву ситуацію, і довколишнім буянням природи.