Твір на тему: «Мій погляд на гумористичні твори Остапа Вишні»

+5

Нариси, фейлетони, усмішки Остапа Вишні — це безцінні перлини української літератури. Поринаючи у світ веселого жарту, народного гумору, життєрадісних героїв і дотепної мови, відчуваєш, як відлягає від серця і світлішає на душі, переживаєш неповторні хвилини естетичної насолоди.

А вдивляючись у мудре і просте обличчя Остапа Вишні, спочатку думаєш, що йому дуже легко жилося, адже і в найжахливішому він вмів віднайти зернини сміху. Та якось мені на очі потрапили слова цього талановитого письменника і неперевершеного жартівника: «Все життя гумористом! Господи! Збожеволіти можна від суму!». Дивно, але мені вони здалися дуже трагічними і гіркими. Тому я вирішив докладніше ознайомитися з біографією Остапа Вишні. Так я дізнався про його десятирічне заслання, про загрозу розстрілу, важку хворобу і нелегке творче життя.

Остапу Вишні данину музі довелося заплатити приниженням власної людської гідності, своїм спокоєм і здоров’ям. Та все ж я вважаю, що цей великий гуморист досягнув свого письменницького щастя, любові та визнання рідного українського народу. Його твори знали навіть неписьменні співвітчизники, та й за кількістю видань і перевидань гуморесок та фейлетонів Остапу Вишні немає рівних в українській літературі.

Читаючи «Чухраїнців», «Дещо з українознавства», «Мисливські усмішки», «Зенітку» проймаєшся великою мудрістю талановитого гумориста і глибоким філософським змістом його творів. Не менш вражає і письменницька майстерність Остапа Вишні, його вміння поєднати простий жарт з глибоким ліризмом. Мені дуже подобаються його анекдоти, промовки, його дотепна, свіжа мова. Остап Вишня — неперевершений майстер української травестії, шаржу, пародії.

Ми завжди прагнемо відшукати у біографіях видатних людей щось доленосне. Але Остап Вишня розповідає про своє життя і згадує своїх звичайних батьків з гумором і доброю усмішкою: «Батьки мої були, як узагалі батьки». Такого ж тону він дотримується, коли згадує свою освіту і прочитані ним книжки: «Книга, що найсильніше на мене враження справила в моїм житті, — це «Катехізис» Філарета. До чого противна книжка! Ще якби так — прочитав та й кинув, воно б нічого, а то — напам'ять». Та й письменником Остап Вишня, на його думку, став тільки тому, що «бухгалтерії не знав, кваліфікації особливої не мав, то й став письменником і почав писати».

Мені дуже імпонує сповнений здорового глузду, такий простий власний погляд письменника на власну особистість. Приємне враження справляє на мене і вміння Остапа Вишні посміятися з себе.