Твір на тему: «Чи може вплинути прізвище, ім’я людини на її долю» за комедією М. Куліша «Мина Мазайло»

+7

У своїй комедії «Мина Мазайло» видатний український письменник і драматург М. Куліш зобразив процес українізації, яку впроваджувала у двадцятих роках минулого століття радянська влада. Слід сказати, що завдяки тим проблемам, яких торкнувся автор, п’єса не втратила своєї актуальності і в наші часи.

Чому? Та тому що тогочасна дійсність дуже схожа на наше сьогодення, сьогодні в нашій країні відбувається процес відродження української мови та національної культури, підвищення національної свідомості та згуртування української нації взагалі. Українізація, як у часи становлення радянської влади, так і в наші часи, має своїх супротивників і своїх прихильників. Одні допомагають цьому процесу, інші стоять на його перешкоді. Причому дуже часто буває так, що і прихильників, і супротивників українізації поєднує одна родина. Саме такою була і родина Мазайлів.

Голова родини Мина, його дружина Килина і його дочка Рина були супротивниками українізації. Усі родичі, окрім сина Мокія, бажали змінити, на їхній погляд, «плебейське» прізвище (його вони вважали неблагозвучним), на більш звучне та схоже на російське.

Для зміни прізвища родина Мазайлів мала декілька «вагомих» причин. Насамперед Мині через це прізвище ніколи не щастило у житті. Ще в школі його брали на глум ровесники, гуляти з ним не хотіла жодна гімназистка, через прізвище його не брали на роботу репетитором, не записували на службу і відмовлялися від його кохання. Навіть свою майбутню жінку він обдурив, сказавши їй, що у нього прізвище Мазалов, а не Мазайло. Ще одна причина, головна для Мини, — це його прагнення пробитися до «власть імущих». Він переконаний: для того, щоб цього досягти, йому треба зректися своїх предків і змінити власне прізвище, тобто відмовитися від власного «я». Третьою причиною, яка спонукала Мазайла на зміну прізвища, було те, що в ті часи це робили багато українців. Була так би мовити мода на нові прізвища. Мина не хотів відставати і прагнув похизуватися перед знайомими і сусідами.

Мина Мазайло щиро вірив, що коли він змінить прізвище, зміниться і його життя. Він вважав, що одразу ж зміниться ставлення оточуючих до нього, що перед ним одразу відчиняться усі двері, усі будуть вважати за честь водити з ним знайомство і ходити до нього в гості, усі будуть його шанувати.

Єдиним результатом того, що Мина отримав прізвище Мазенін, стало звільнення його з роботи з формулюванням «за зловмисний систематичний опір українізації». Не вдалося йому збудувати кар’єру, не змінилося й ставлення до нього людей. І це характерно не тільки для Мазайла, бо таке само відбувалося й з іншими українцями, які відрікалися свого минулого і не хотіли визнавати себе представниками свого народу. Адже головне в житті будь-якої людини не прізвище чи ім’я, а її душа і вчинки.