Твір на тему: «Ліна Костенко – наша сучасниця, Митець і Людина з великої літери»

Про поетичну творчість Ліни Костенко багато написано, але більшість цих праць присвячені значенню творчості поетеси для покоління шестидесятників або суспільній діяльності поетеси. А ось міркувань, які б торкалися поетичної майстерності Ліни Костенко, всього того, що відрізняє від посереднього віршоробства почерк справжнього майстра, майже немає. При всьому тому талант Ліни Костенко незаперечний, тому її поезії і зараз нас хвилюють, вони близькі читачам і вражають кожного, хто з ними знайомиться.

У своєму творчому спадку Ліна Костенко торкається багатьох важливих тем. Це і доля України, і роль митця в суспільстві, і перше вічне кохання, і жорстокість війни та її наслідки, і краса природи та життя, і одвічні духовні цінності. Кожний читач глибоко відчуває душевні переживання дівчини «в сімнадцять, сімнадцять гарних, неповторних літ», яка вперше закохалася, а «хлопчина їй не відповів взаємністю». Кожного читача жахають «залишені в полі гранати, те покиддя війни», через які гинуть «кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята». Кожного читача поетичні рядки Ліни Костенко змушують замислитися над вічним плином життя, яке неможливо зупинити, щоб виправити скоєні помилки:

«Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу».

Кожен прихильник творчості поетеси прагне «зробити щось, лишити по собі», закохатися до безтями в навколишній світ, зберегти у своєму серці щось неминуче, вічне (чи то погляд Мадонни Рафаеля, чи то посмішку Джоконди), зшаленіти від кохання:

«Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни».

Талант Ліни Костенко неповторний і багатогранний. Кожний її вірш — це сповідь, це урок молодим, це справжній філософський роздум. Поринувши у світ її чарівної творчості, ми отримуємо можливість винести для себе істинні коштовності мудрості авторки, вивчити людське життя, адже поетеса вся у своїх творах, вона нічого не приховує від своїх читачів. Їй огидне духовне рабство, ницість, пристосуванство і користолюбство, вона прагне до високого польоту в «час орлів»:

«Стеля і стеля,

А де ж висота?

Що за поет, як піввіку лякався?

Звикли до правди мої вуста.

Нащо їм чорне вино лукавства?»

Образність поезій Ліни Костенко умотивована незвичайним відчуттям естетики, вона приваблива і свіжа. Поетеса має багату метафоричну уяву, а для зображення навколишнього світу використовує яскраву палітру кольорів. Ліна Костенко вміє оживити природу, яку безмежно любить. Особливо поетесу захоплює вечірня пора, коли втомлений працівник нарешті має можливість озирнутися навколо і побачити, що «вечір лізе в пасіку ведмедем через обрій, ніби через тин», що вечір цей «сонце пшеничне розкраяв і окраєць над полем залишив».

Ліна Костенко — людина незвичайного таланту, справжній митець, відвертий зі своїми читачами. Її поетичний світ полонить нас з першого вірша, з першого рядка, він залишає незабутні враження, адже поетеса завжди залишається щирою і відвертою, а її слова, глибоко проникаючи в душу, залишаються там назавжди.