Твір на тему: «Шляхи розвитку сучасної української поезії»


Рейтинг твору 3.76 на основі 105 голосів


Поняття сучасності у світі літератури досить відносне. Сучасним вважається поет чи прозаїк, якого від читача може відокремлювати до сорока років. Якщо врахувати темпи сьогоднішнього життя, політичні та економічні реалії, що стрімко змінюються, термін величезний. І порівнювати поезію радянської України 1969 року поезією України 2014 року практично неможливо. Перебудова, розвал Радянського Союзу, впровадження в звичне розмірене життя ринкової економіки, зміна пріоритетів у свідомості людей не могли не змінити сучасну поезію.

Основна тенденція, яку можна спостерігати серед практично всіх сучасних авторів, це відхід у себе, у свій внутрішній світ, свої відчуття, почуття, рефлексії, які стали цікавити поетів значно більше ніж навколишня дійсність. Цьому є цілком розумне пояснення. З одного боку, зовнішній світ став занадто жорстоким, комерційним і раціональним для тих, у кого сенс життя полягає в ірраціональності. Погодьтеся, складно уявити собі поета-лірика, а водночас провідного власника великого бізнесу з перепродажу нафти, який щодня перегризає горло конкурентам, а в перервах складає поеми про добре і вічне.

З іншого боку, зникла необхідність у бравурних віршах на суспільно-політичні теми. Вже не треба писати про комсомольські будівництва і освоєння цілини, щоб стати членом Спілки письменників. Та й зникли цивільні теми як такі. Навіть за бажання написати щось патріотичне і життєствердне, знайти тему для натхнення вельми непросто. Про яку громадянську лірику можна говорити в епоху, коли навіть слово «патріот» вважається майже лайливим? Суспільство занадто втомилося від політики та ідеології, будь-яка спроба внести в вірш цивільний лейтмотив може сприйматися як політична агітація і відхиляється читачем.

Деякі зміни спостерігаються зараз, у 2000-х роках. З’являються вірші про Батьківщину, про Україну. Зрозуміло, без політичних натяків і, найчастіше, серед поетів-піснярів. На жаль, це твори не завжди прийнятної якості, адже традиції громадянської лірики вже втрачені, але є і позитивні приклади. Крім того відроджуються та оживають теми про історичне минуле України, про національних героїв минулих часів та відомі усім українцям постаті.

Окремої розмови заслуговують вірші представників молодіжних субкультур. Талановита молодь все частіше примикає до яких-небудь рухів, де може проявити себе і привернути увагу громадськості. Особливо характерна масова поетична творчість в групах готів, етнографічних і фольклорних колективах, а також у середовищі реперів і рокерів. Можна по-різному ставитися до їхніх творів, але це ще один образ сучасної поезії, від якого складно відхреститися.

Що стосується перспектив розвитку сучасної поезії, можна з упевненістю сказати, що таланти не зіпсувалися, вірші народжуються, а рівень поетичної культури, який різко знизився на початку дев’яностих, показує позитивну динаміку, що не може не обнадіювати.