Твір на тему: «Хто такий лідер і добре це чи погано?» за етюдом Олександра Олеся «По дорозі в казку»
Драматичний етюд Олександра Олеся став одним з найяскравіших взірців українських символістських драматичних творів, адже проблематика і тема цього етюду визначена автором достатньо абстрактно. Персонажі твору не мають навіть імен і подаються як Хлопчик, Дівчинка, Перший з натовпу, тощо. Символіка в етюді є наскрізною, бо Казка, куди герой веде натовп, — це благо, добро, омріяна країна; червоні маки — це дороговказ до казки, а сама дорога — це шлях очищення.
Тема, яка висвітлена у творі, не раз розроблялася як українськими, так і зарубіжними письменниками. Це розбіжність між ідеалом і реальністю, мрією й дійсністю, взаємини людини і суспільства, індивідуальності і натовпу. Ці ж самі проблеми намагався вирішити у своєму творі «Легенда про Данко» Максим Горький, така ж саме тема твору І. Франка «Мойсей». Але О. Олесь зовсім по-новому вирішив проблеми відносин вождя і натовпу. Люди у творі блукали по темному лісу, в якому не було нічого «рідного і знайомого», а герой етюду прогнув вивести їх до світлого майбутнього.
Власне кажучи, темний ліс був постійним місцем життя натовпу, вочевидь, засліпленого лінощами, власним прагматизмом, а якоюсь мірою і побоюванням змін. Натовп казав герою: «Ти сам йди, а ми і тут свій вік як-небудь доживемо». У цьому й полягала сутність психології натовпу, яка думає тільки про свій час, а ніяк не про майбутнє, яка не має ніякої іншої мети, крім власного існування. І хоча герой щиро вірив у Казку, прагнув не тільки дійти туди сам, а й довести натовп, та з часом він зневірюється у свою ідею.
Якщо порівнювати драматичний етюд Олександра Олеся «По дорозі в казку» з подібними творами інших письменників, то в ньому відчувається більш глибший філософський рівень розгляду проблеми відношень натовпу і вождя. Наприклад, Данко Максима Горького вів народ до конкретної країни, він був здатний на самопожертву заради інших. Хоча Данко й загинув і ніхто не залишився йому вдячним, народ все ж таки потрапив до світлого майбутнього. У Олександра Олеся головний герой також помирає, вбитий зневіреним натовпом, але, помираючи, він просто залишається з вірою у те, що Казка існує, а ось натовп повертає назад.
В етюді О. Олеся «По дорозі в казку» добре відчувається вияв двох світів філософії — духовного та матеріального. І хоча духовний світ завжди був, залишається і буде ціннішим, вищим, у творі перемагає матеріальний світ. Тому й є таким песимістичним фінал твору, тому й не потрапляє ніхто в світле майбутнє. І доки духовне не стане вищим над матеріальним, ніхто і ніколи не зможе потрапити в омріяну Казку.