Твір на тему: «Микола Хвильовий – романтик і лірик»

+22

Якби хоча б з часом здійснилося все те, про що мріяв талановитий український письменник М. Хвильовий, людство стало б неймовірно щасливим. Молодий митець належав до тих людей, які у буремні революційні часи щиро повірили в комуністичні ідеї і самозречно та самовіддано боролися за утвердження принципів комунізму.

М. Хвильовий був запальною й темпераментною людиною, усе своє коротке життя він прожив з гаслом: «Хай живе дух неспокою». Він не міг не віддатися побудові нового майбутнього з усією пристрастю, не міг не повірити в майбутнє, у якому повинно було панувати вселенське добро, що з часом здолало б зло, накопичене людьми протягом багатьох століть. Ім’я цьому добру в розумінні М. Хвильового — єднання людей навколо світлих комуністичних ідей. Романтика і героїка боротьби за світлі ідеали в літературі і житті, мрії про побудову принципово нового суспільства повністю захопили письменника, якого сучасники називали романтиком нового життя і революції.

М. Хвильовий був переконаним комуністом і за своє життя доклав багато зусиль для боротьби за незалежність, для відродження української літератури й культури. Довгий час письменник керував громадською організацією «Вільна академія пролетарської літератури» — ВАПЛІТЕ. Його на все вистачало, йому все було під силу, за що б він не брався, все робив з задоволенням. М. Хвильовий любив майбутнє, зміни, нове, жив активним громадським життям і завжди залишався невиправним мрійником. Але з часом життя по-своєму розпорядилося його долею.

Прекрасна ідея відродження української нації захлинулася в атмосфері арештів, наклепів і недовіри, обернулася жорстокою реальністю. Для письменника настала пора великих розчарувань, які вилилися у біль новел. І хоча вони були пронизані пристрасною вірою в комуністичні ідеали, завзяттям, вірою у щасливе майбутнє, яке обіцяли революційні гасла, життя в цих творах автор зображував без прикрас. Як і писав М. Хвильовий, все це досягалося дуже великою ціною, ціною життя та вбивства рідних людей лише за те, що вони мають іншу думку з приводу майбутнього України.

Наприкінці свого життя письменник дуже болісно переживав те, що був примушений іти на численні компроміси заради того, щоб не вийти з більшовицької партії. М. Хвильовий не міг знайти виходу з цієї пастки, ідеологічної та життєвої, в яку він, будучи щирим комуністом, потрапив, довірившись революційним ідеалам. Вихід був єдиний: М. Хвильовий застрелився.