Твір на тему: «Життя є благо, але тільки життя доброчинне, гідне людини» за творчістю С. Климовського

+1

Семен Климовський народився наприкінці XVII — на початку XVIII століття. Точні роки життя цього видатного українця невідомі, але саме він вважається першим в історії Лівобережної та Слобідської України письменником. Художні твори на території Слобожанщини і Гетьманщини створювалися і раніше, але найчастіше це були речі, які писалися освіченими людьми «між справою» і не були їхнім основним заняттям.

Такі випадкові автори, як Вітинський, Пилипович, Орновський та багато інших, залишили після себе один чи два твори, які не мали чітко вираженої тематики і не розкривали будь-яких важливих проблем. Та й біографічні відомості про цих авторів залишилися мінімальними.

А ось С. Климовський, який ще відомий як Сергій Климов, займався письменництвом багато років. І хоча він і підписувався як «Козак-віршотворець», але й свого справжнього імені не приховував. Як і життя більшості освічених людей того часу, життя С. Климовського та його становлення як письменника пов’язане з Києво-Могилянською академією, у якій майбутній письменник навчався і яка вплинула на його філософію та життєві погляди. Твори С. Климовського свідчать про значний вплив тогочасної класичної філософії й літератури, а також духовний вплив давньогрецького поета Горація. Незважаючи на те, що точні дати народження і смерті письменника невідомі, вважається, що він прожив довге життя. Останні роки С. Климовський прожив на Херсонщині, де разом зі своїми друзями заснував хутір Припутні. Саме на місці цього хутору у жовтні 2003 року був встановлений пам’ятник першому українському літератору Семену Климовському.

Слід зазначити, що літературна мова цього митця дуже схожа на мову Г. Сковороди. Вона мала багато церковних, слов’янських та українських вкраплень, але окремі ліричні твори С. Климовського були написані розмовною українською мовою. Його поетичні і філософські трактати «Про правосуддя начальників» та «Про правду і великодушність благодійників» цікаві й самобутні з багатьох точок зору. «Життя є благо, але тільки життя доброчинне, гідне людини» — писав в одному зі своїх творів письменник.

Моральні недуги, злоба, брехня, темрява — ось що усе своє життя викривав та засуджував С. Климовський. Цим він був близький до іудейської філософської та релігійної літератури, з якою, скоріш усього, познайомився під час навчання в академії. «Хто не любить правди» — влада того не має під собою моральної основи, той не гідний бути царем. Адже благодать з небес проллється тільки на тих, хто буде боротися за правду. «Краще в жебраків правду з голодом терпіти, ніж царем правди не мати» — перегукується він з одним з іудейських пророків.