Твір на тему: «Проблеми та ідеї творів В. Винниченка, які мені близькі»

Вже перші твори В. Винниченка були не тільки новим видом у літературному портретуванні героїв, не тільки запереченням старих художніх засобів, а й сміливим впровадженням принципово нових, незвичайно свіжих степових, лісових, сільських і міських пейзажів. Тема краєвидів посідає значне місце в творах В. Винниченка, пейзаж наскрізь проймає усю його творчість. Навіть в останньому романі письменника «Слово за тобою, Сталіне!», який був задуманий автором як «політична концепція в образах», пейзаж відіграв важливу роль.

На жаль, через лихоліття нашого суспільного та культурного життя цілим поколінням українців невідомі ті класичні зразки художнього слова, які створив талановитий український письменник В. Винниченко. Адже він один з перших письменників ХХ століття всебічно зобразив життя великого зубожілого прошарку українського селянства, людей, які або зовсім не мали свого господарства, або не могли втриматися на тому клапті землі, що мали. Через це вони були змушені вирушати на фабрики й заводи, на вугільні копальні і тимчасові заробітки до великих панських маєтків. Цьому новому соціальному явищу В. Винниченко присвятив цілий цикл оповідань, серед яких «Голод», «Раб краси», «На пристані», «Хто ворог», «Голота», «Контрасти», «Біля машин» та багато інших.

Одним з найбільш характерних прикладів особливостей творів В. Винниченка можна вважати оповідання «На пристані». У ньому автор зображує столикий гурт селян-заробітчан. Вони різні за місцем і віком народження, різні за статтю, але усі вони єдині в бажанні дочекатися пароплава з дешевими квитками і відправитися на пошуки праці. Ось «парубок, згорнувшись під дубами на голій землі, тихо схлипує і здригається. Стає все темніше і темніше. Далеко на горі жовтіють міські вогні й нагадують, що там живуть самі задоволені люди... Балачки стихають. Дніпро задумливо, журливо плескотить об берег хвилями і, темний сам, здається, знає долю цих людей і хмуро хмуриться од неї».

В. Винниченко назавжди залишиться в історії української літератури виразником прагнень і свідомості саме цього соціального процесу, страшного і незворотного для України початку ХХ століття. У своїх творах письменнику вдалося відтворити новий соціальний типаж, показати оригінальний ракурс бачення життя заробітчанами, по-новому трактувати стару тематику і впровадити в українську літературу нові мистецькі засоби: контраст, різноманітність пейзажу, своєрідність образу і психологізм. Як вважала Леся Українка, світобачення В. Винниченка утверджувало в українській літературі панівний у ті часи на Заході новий романтизм. Це і є тим, що приніс В. Винниченко в українське письменство ХХ століття.