Твір на тему: «Духовно-знекровлююча роль суто егоїстичних устремлінь людини у творчості І. Нечуя-Левицького»

Найбільш яскравими у творчій спадщині І. Нечуя-Левицького є сатирично-гумористичні твори. Під гумором цього талановитого українського письменника розуміється такий спосіб оповіді чи такий прийом у художньому творі, при якому поведінка людей, окремі вчинки, явища, зображуються в жартівливому, смішному тоні. Найчастіше гумористичні засоби викривають окремі недоліки і вади у житті. Щодо сатири — то це гнівне засудження окремих явищ особистого і суспільного життя.

Одним з найбільш яскравих сатирично-гумористичних творів І. Нечуй-Левицького вважається повість «Кайдашева сім’я». У цьому творі письменник виявив себе як визначний сатирик і майстерний гуморист, якому вдалося дотепно викрити негативні явища життя суспільства за часів капіталізму і панства.

Розкриваючи трагедію життя своїх співвітчизників в умовах безкультурності й темноти, у царстві нікчемної дрібновласницької боротьби, І. Нечуй-Левицькому вдалося показати духовно-знекровлюючу роль суто егоїстичних прагнень людей, використавши сміх для зображення основного суспільного конфлікту того часу. Але сміх у повісті «Кайдашева сім’я» звучить не заради сміху. Автор не глузує з героїв, а навпаки співчуває власноруч створеним персонажам, прагне серед усього негативного знайти і щось позитивне. Тому окремі та, на перший погляд, смішні місця звучать крізь сльози.

У цій повісті гумор і сатира служать вдалим засобом викриття більш-менш великих вад людського життя. Добре знаючи український народний гумор, І. Нечуй-Левицький вміло використовує його у своїх творах, і не тільки в «Кайдашевій сім’ї». Достатньо пригадати такі картини, як повернення Кайдаша з шинку, показ набожності баби Палажки, постійні сутички Кайдашихи з невістками. У нього навіть окремі короткі описи сповнені дотепності і сміху: «В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, піднімаючи затужавілий вершок угору».

Але смішні картини в повісті «Кайдашева сім’я» не завжди здаються смішними. Часто вони переходять у сатиру, в гостре засудження умов життя тогочасного суспільства. Зокрема, І. Нечуй-Левицький критикує обмеженість і дрібновласницькі погляди молодого покоління Кайдашів, сатирично викриває знахарські здібності баби Палажки і забобонність старого Кайдаша, гостро висміює поведінку Мотрі у її стосунках зі свекрухою, осуджує жорстокість старої Кайдашихи.