Твір на тему: «Над чим сміється М. Куліш у комедії «Мина Мазайло»

+19

«Що важить ймення? Пахощі троянди не змінити, як її не називай…»
В. Шекспір. «Ромео і Джульєтта»

І справді, ім’я людини чи її прізвище мало чого важить для оточуючих, адже головне для них — це суть людини. Саме тому у своїй комедії «Мина Мазайло» М. Куліш найбільшу увагу приділяє сутності персонажів, саме в ній він вбачає проблему, яка через роки тільки поглиблюється.

Для прикладу можна взяти сина головного героя Мокія, якого у творі частіше називають Мокою. На перший погляд, він є справжнім патріотом своєї країни: хлопець наполягає на тому, щоб його родина повернула втрачену з часом частину їхнього прізвища «Квач», він обожнює українську мову і навіть зміг українізувати свою подругу Улю. Але насправді це досить обмежена людина, яка не визнає нічого, що не збігається з його поглядами.

Для сестри Мини Матрони українська мова навпаки є чимось маловартісним і соромним, а тому й огидним. А прізвище брата вона вважає некультурним, мужицьким. Зміну прізвища вона вважає такою ж простою справою, як і зміну капелюха. Як вона каже: «Треба буде і собі трошки одмінити прізвище. Розторгуєва — це прекрасне прізвище, та, на жаль, не модне тепер. От, наприклад, Мєталова-Темброва — зовсім інша річ».

Про жінку Мини та його дочку годі й казати, бо вони не мають власного погляду і сприймають своє українське прізвище та українську мову так само, як і голова родини. Для них власне прізвище стає поєднанням літер у неприємне слово, якусь закарлючку, що стає перешкодою стати їм достойними членами тогочасного суспільства.

Щодо Улі, то про неї можна сказати лише те, що це збита Мокою з пантелику дитина. До того ж у той час таких, як Уля, було дуже багато. Вона стала у творі моделлю тогочасної молоді.

І нарешті головний герой комедії — Мина Мазайло, дрібний чиновник одного з безлічі управлінь. Він щиро вірить, що перешкодою у просуванні кар'єрними сходами для нього є українське походження і власне прізвище. І заради більш високої посади він готовий на все. Він не зміг би підставити ближнього або вбити, а ось зречення свого народу він не вважає поганим вчинком чи злочином. І герой це робить, змінюючи своє прізвище на більш, як він вважає, милозвучне.

У результаті Мина Мазайло виявляється не тільки звичайним пристосуванцем, а ще й справжнім дурнем. Адже він не врахував, що в роки українізації його дії будуть сприйняті, як ворожі, через що він не отримає ні гарної посади, ні поваги в суспільстві. Дуже символічно, що газетне повідомлення про звільнення з роботи Мини Мазайла було надруковане поряд з повідомленням про зміну ним прізвища.

Отже, головна характеристика усіх героїв «Мини Мазайла», яких висміює у своїй п’єсі М. Куліш, — пристосуванство, обмеженість і неповага до власного минулого та свого рідного народу. Автор сміється, але ситуація, яку він відобразив у творі, дуже сумна. А найгірше, що така ситуація і такі люди час від часу з’являються знову. На жаль, є такі, як Мазайло, і серед нас.