Твір на тему: «Розкриття душевної драми – основний мотив творчості Б. Грінченка»

+2

Про свою поетичну творчість відомий український поет Б. Грінченко колись написав: «Я ніколи не належав до тих поетів, що ввесь свій час можуть оддавати пісні... Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва — надія». І це найповніша та найточніша характеристика.

Ранні поетичні твори Б. Грінченка виносять на передній план соціальні мотиви. Поет писав про тих людей, які жили «у лютій недолі, не знаючи щастя», розповідав про становище в українських селах і трагедію рідного краю. Наприклад, мініатюра «Смутні картини» з душевним щемом оповідає нам про нещасливу долю рідного краю поета:

«Убогії ниви, убогії села,

Убогий, обшарпаний люд, —

Смутнії картини, смутні-невеселі,

А інших не знайдеш ти тут».

Поступово мотив сумних співів у поезії Б. Грінченка відступає на задній план, а на першу лінію виходить тема невтомної праці народу, такої ж невтомної праці митця заради національного й соціального визволення України. Наприклад, у поезії «Я чую: неначе вітри зашуміли» на тлі визвольних рухів інших країн автор осмислює долю рідного краю і своїх співвітчизників. Поет з розпачем констатує, що в той час, коли інші народи визволяються від неволі, українці залишаються рабами. Б. Грінченко закликає до самовідданої праці, адже любов до рідного, але вбогого народу, може звернути найбільші гори:

«Сміливо ж, браття, до праці ставайте, —

Час наступає — ходім!»

Ще одним визначальним мотивом поезії Бориса Грінченка є мотив уславлення незламного духу українського народу. Прикладом таких творів може бути поезія «Тепер»:

«Як лютують віри

І скрізь ніч, всюди хмари похмурі, —

Ти тоді уставай, свою зброю бери

І борись серед темряви й бурі».

Звертається у своїх творах Б. Грінченко і до героїчного минулого українського народу та усього людства. Це й вірш «Останній горець», і поезія «На Голгофі», де поет трактує образ Христа як символ людинолюбства і несхитності.

А у вірші «Співцеві» Б. Грінченко розмірковує про завдання і роль митців у суспільстві, які повинні своєю творчістю зворушувати душі людей і не тільки оспівувати життя свого знедоленого народу та нещасний рідний край, а й говорити про національне й соціальне визволення:

«Співай! До бою й праці клич!

Огонь палкий і гострий меч

Хай буде твій живущий спів,

Щоб той огонь серця палив,

Щоб пута меч рубав тяжкий».

Б. Грінченко визначив художнє слово як своєрідний плуг, який виконує громадську працю, а доповнив це визначення розумінням слова як зброї. Ідеалом для поета був хлібороб і борець, а провідним мотивом його творчості завжди залишався заклик до боротьби українського народу за свободу та незалежність.