Твір на тему: «Нев’януча краса дівчини Наталки» за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка»

+12

Мабуть, немає жодного українця, який би не читав п’єси І. Котляревського або не бачив вистави за його творами. Особливо це стосується відомої далеко за межами України п’єси «Наталка Полтавка». Цей драматичний твір письменник написав ще в середині XIX століття, але п’єса і зараз не сходить зі сцени українських театрів. У чому ж криється секрет популярності цього неповторного твору? Відповідей на це запитання багато: і яскравість моральної краси героїв, і пісенність сюжету, і милозвучність української мови, й актуальність порушених у творі проблем.

Слід зазначити, що багато українських письменників мали за мету розкрити у своїх творах колорит і характер української дівчини, висвітити перед читачами її душу. Але у І. Котляревського була дещо інша мета. Він не тільки вивів на сцену дівчину з народу, але й показав глядачам різних прошарків суспільства, що серед небагатих людей є багато високоморальних особистостей зі щирою душею, наділених шляхетністю і здатних на самопожертву.

Я впевнений, що той, хто читав п’єсу «Наталка Полтавка» або бачив її на сцені, не міг залишитися байдужим до її головної героїні, скромної і чесної полтавської дівчини. Збіднівши до вбогості, залишившись без батька, Наталка разом з матір’ю переїжджає до села, де її дні проходять у великій скруті. Але це не засмучує дівчину, бо її серце і думки сповнені ніжністю й любов’ю до двох найдорожчих для неї людей: матері й Петра. Наталка роботяща і здібна, вона кожному впадає в око. Не лишиться вона і поза увагою представника сільської влади — виборного. Той про неї каже: «Золото — не дівка!.. Крім того, що красива, моторна, розумна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце. Як вона поважає свою матір; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця».

В образі Наталки І. Котляревський показав нам щиру душу і моральну красу української дівчини. Наталка — любляча дочка, яка з великою повагою ставиться до своєї матері. Заради неї вона готова навіть одружитися з ненависним і бридким возним. Дуже важко дівчині вийти заміж за нелюба і зрадити Петрові, але водночас їй дуже шкода свою матір, бо вона й так пережила багато поневірянь і болю, вона й так старіє у злиднях. Наталка вважає, що рідна мати важливіша за кохання.

Та коли вирішується її доля, Наталка діє рішуче і сміливо. Навіть дивно, звідки у звичайної української дівчини стільки завзятості у вирішенні важливих життєвих питань, стільки волі? З лагідної і спокійної дочки вона перетворюється на стійку, наполегливу й рішучу. Але це перетворення не робить образ Наталки гіршим. Адже у всіх її словах, у всіх її діях добре видно моральну красу. Наталка нікому не докоряє у тому, як складається її життя, нікого не ображає, делікатно й чемно вирішує усі конфлікти. Достатньо згадати, як Наталка розмовляє з возним. Дівчина не сперечається з ним, а лише натякає: «У нас є пословиця: знайся кінь з конем, а віл з волом. Шукайте собі, добродію, в городі панночки».

І прикладом краси, гідності та високих моральних устоїв Наталки, в образі якої автор втілив найкращі риси українських дівчат, можуть бути ще багато епізодів п’єси. Вивівши на театральну сцену звичайну дівчину з народу, видатний український драматург І. Котляревський настільки талановито втілив ці риси, що образ Наталки Полтавки залишається актуальним та може бути взірцем для українських дівчат і сьогодні.