Твір на тему: «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка – казка чи життєва реалія?»
Повість «Конотопська відьма» вважається найбільшим гумористичним твором Г. Квітки-Основ’яненки. Це повість, у якій автор гармонійно з’єднав фантастичне й реальне, у якій він незлостиво сміявся з людських хиб. Ця повість сповнена майстерною сатирою на побут і життя козацької верхівки XVIII століття.
Багато гумору Г. Квітка-Основ’яненко вклав в образ головного героя повісті сотника Забрьохи. Він зображений як обмежена й неосвічена людина, адже сотник не міг перелічити навіть своєї сотні, бо вмів рахувати тільки до тридцяти. Усякий діловий папір Забрьоха називав депортом, бо навіть не вмів правильно вимовити слово. Не менше сатири можна побачити і в зображенні помічника Забрьохи — писаря Пістряка, нібито грамотія, який вчився у дяка різним наукам аж два десятки років, але «вже не взмогах списати сотню за дрижанiєм десниці від глумленiя п’янственного з молодицями».
У повісті створено багато комічних ситуацій, в які потрапляють сотник та його помічник. Однією з таких є ситуація, коли Пістряк лічив козацьку сотню по хворостині. Цю хворостину він не зміг занести у хату до Забрьохи і переламав її навпіл, а потім не міг долічитися одного козака і ніяк не розумів «який же там чорт мандрував, бо коли лічив людей, то ведь були присутні, коли лічив зарубки на хворостині, то одного не долічувався».
Не менш комічним виглядає і сватання Микити Уласовича до хорунжівни Олени. Він навіть імена переплутав, коли «став ту рацею казати, що йому дяк скомпонував вже давненько для такого случаю». Смішно читати і про топлення відьом, яке затіяли Забрьоха і Пістряк, щоб не виступати у похід зі своїми козаками. Але це сміх скрізь сльози, та й не вірилося, що таке могло бути у ті часи.
Слід сказати, що несмішливий і глузливий тон, мова повісті дуже колоритні. Наприклад, для того, щоб зрозуміти слова Пістряка, до них треба уважно прислухатися, інакше нічого не второпаєш. Чого тільки варте його прохання про те, щоб Забрьоха дав йому «повелiнiє о сокрушательном преломленiï сiєï трикратно опаганiвiчноï хворостини, яже нинє суть у ранзі депорту». А коли Пістряк бачить, що Микита нічого не відповідає на його прохання і навіть не розуміє його слова, він просто запитує: «Так ламати?».
Повість Г. Квітки-Основ’яненка читається з великим інтересом, вона насичена гротескними, смішними сценами, оригінальна за своєю композицією. У творі присутні фантастичні елементи, і часом її сюжет здається казковим. Але ґрунтується твір на реальних подіях. Сам автор писав, що «Топлення уявних відьом під час посухи не тільки бувало, з усіма сумними наслідками, але на подив i навіть на жах відновлено поміщицею сусідньої губернії». Та й козацька верхівка тих часів не відрізнялася освіченістю та гідністю.