Твір на тему: «Життя без любові схоже на сухе дерево» за творами поетів-романтиків

-5

В українській літературі другої половини XVIII — першої половини XIX століття переважали твори у бароковому, бурлескно-травестійному і романтичному стилях. Хоч як не захоплювалися тогочасні читачі поемою «Енеїда» І. Котляревського та іншими подібними творами, але більшість письменників і поетів цього періоду прагнули піднести українську мову до високого світового рівня й облагородити її. Таке завдання як раз і ставила перед собою творчість поетів-романтиків.

Вперше розмірковувати про підвищення естетичності української мови почав Є. Гребінка, потім цю ідею підхопили Г. Квітка-Основ’яненко, А. Метлинський, Л. Боровиковський та багато інших митців. Але що ж було властиве поетам-романтикам? Для їхнього тогочасного стилю були характерними голубливі мовні форми, мелодійність, а також піднесений виклад сюжету. Наприклад, відомий своїми яскравими романтичними поезіями про щасливе та трагічне кохання В. Забіла писав у одному зі своїх віршів:

«Гуде вітер вельми в полі!

Реве, ліс ламає;

Плаче козак молоденький,

Долю проклинає».

Слід сказати, що народнопісенна лексика і повтори зробили відомими піснями багато поетичних творів поетів-романтиків. Особливо популярними стали їхні вірші про кохання, покладені на музику. Наприклад, небагато наших співвітчизників знають творчість поета-романтика М. Петренка, а ось його пісня «Дивлюсь я на небо» і сьогодні залишається популярною, її співають і знають вже багато поколінь українців. Відома вона й далеко за межами України.

Більшість українських, та й зарубіжних поетів-романтиків тяжіли до ліричних та епічних балад, у тематиці яких переважала любовна лірика, туга за минулою славою рідної землі, відчувалися меланхолічні нарікання на долю:

«Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?».

В українській літературі романтизм як творчий метод започаткував Левко Боровиковський. Найбільшим досягненням цього поета-романтика стали дванадцять балад, які він написав на тему українських переказів. Здебільшого це балади про вірне і щире кохання молодих людей. Прикладом цього може бути балада «Маруся».

А ось поезії А. Метлинського сповнені тугою й сумом за звитяжною славою українського козацтва. Поет дуже турбується через те, що зникають прадавні звичаї. Крик, розпач і призив шанувати українські обряди та звичаї, не забувати історію рідного народу можна почути в баладах «Смерть бандуриста», «Степ», «Козача смерть», «Гетьман» та в багатьох інших.

Говорячи про українських поетів-романтиків та про тему кохання в їхній творчості, неможливо не згадати відомі у всьому світі романси Є. Гребінки «Ні, мамо, не можна нелюба любити», «Очи черные, очи страстные» та деякі інші.

Усе це найяскравіші твори української романтичної літератури, які й сьогодні чарують нас своєю народною пісенною довершеністю. А їхні творці, поети-романтики, своєю діяльністю сприяли значної популяризації народної української мови і її визнанню у всьому світі.