Твір на тему: «Художнє осмислення цінностей у творчості Л. Костенко»

+2

Особливо вагомим у творчості відомої української поетеси Ліни Костенко є питання особистої свободи людини у всіх її формах — фізичній, розумовій, свободи слова тощо. Вона заперечує тоталітарну систему, яка виховує у громадян тільки ті етичні і моральні норми поведінки, які необхідні для виживання й самозбереження в цій системі, а одвічні людські цінності не приймає і відкидає.

Наприклад, драматична поема Ліни Костенко «Сніг у Флоренції» торкається «марноти днів, убитих на спокуси». Цей твір нагадує своєрідний життєвий рахунок, який кожному митцеві виставляють час і життя. Поетеса стверджує, що для будь-якої творчої людини найбільш безжальною і підступною є спокуса. А самим собою лишається тільки той, хто здатний її подолати. Та й творцем своєї долі може бути тільки вільна людина.

Цілющим джерелом натхнення й радості для Ліни Костенко завжди була природа. Вона постійно оживає в її спогадах і думках, дарує поетесі естетичне та емоційне задоволення, спокій і душевну рівновагу. Досить часто у своїх творах вона персоніфікує природу: «гай знімає золоту перуку», «засміялась провесінь», «плачуть і моляться білі троянди», «хмари бігли й спотикалися об грім», «шепоче ліс». Ліна Костенко впевнена, що справжню гармонію в життя людини вносить глибокий зв'язок зі світом природи.

Не менш важливим у житті та творчості Ліни Костенко було прекрасне почуття кохання:

«Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!»

І навіть те кохання, яке потьмарилося зрадою, залишається для поетеси як пам'ять про найвищі злети душі. Саме таке почуття нетлінний вогонь творчості запалив в серці Марусі Чурай. В образі головної героїні однойменного роману письменниця гармонійно переплітає загальнолюдське, національне й особисте. А міщанській ситості, яка губить людські душі, Ліна Костенко протиставляє високу духовність.

Уся творчість видатної української поетеси є прикладом духовності, шляхетного служіння поезії і мистецтву. Підтвердженням тому можуть бути художні слова поетеси, які досить часто стають афоризмами: «А справжня слава — це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе», «В життя приходиш чистий і красивий. З життя йдеш заморений і сивий», «Воно як маєш серце не з льодини, розп’яття — доля кожної людини».

Ці досконалі слова відкривають нам одвічні загальнолюдські істини. Чим більш обдарований поет, тим він сучасніший. Такою була і Ліна Костенко. Адже своєю поетичною творчістю вона утверджує неминуще благородство принципів мистецтва, завдяки чому й досягла тих висот людського духу, з яких починається безсмертя.