Твір на тему: «Яскравий світ художнього слова Ліни Костенко»

+1

Це не просто звичайна українська жінка. Про неї можна сказати такими рядками із вірша: «Це голос наш. Це пісня. Це душа». Я впевнений, що саме такими словами можна охарактеризувати видатну українську поетесу Ліну Костенко. Адже її творчість, її життя, сама вона — наш захисник і суддя, наша відвертість і щирість, наша душа і пісня. Саме вона: поетеса, яка намагається нам щиро допомогти і декому з нас виносить вирок, яка разом з нами сумує і радіє, думає і живе.

Чим же нам здатна допомогти яскрава творчість Ліни Костенко? Звичайно ж, своїм чутливим, щирим і безкомпромісним словом, словом, яке дозволяє кожному з нас відкрити зовсім інший навколишній світ, в якому на першому місці стоїть тільки щирий патріотизм, милосердя, любов і добро.

Ліні Костенко довелося пережити страшні роки Великої Вітчизняної війни. Їй, як і будь-якій іншій дитині, хотілося бавитися і гратися, та дитинство дівчинки було «вбите на війні». Ліна дуже рано стала дорослою, вона рано почала розмірковувати над своїм життям, над його швидкоплинністю і непостійністю. Мабуть, саме тому у дорослої Ліни Костенко і з’являються такі вірші, які одразу ж беруть читача за серце:

«Душа в словах — як море в перископі,

І спомин той — як відсвіт на чолі...

Мій перший вірш написаний в окопі.

Він друкувався просто на землі».

Поетичний світ Ліни Костенко — це чарівний світ, сповнений любові до усього того, чого іноді нам так бракує, сповнений, на перший погляд, звичайних речей: тепла людських стосунків, незабруднених, зелених лісів та полів, мистецтва, культури тощо. Але з часом:

«Минають фронди і жиронди,

Минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

Вона ніколи не мине».

Ліна Костенко впевнена, що ніколи не треба боятися зробити помилку, адже від неї ніхто з нас не застрахований. Адже добре відомо, що життя найкраще пізнається на власному досвіді, помилках чи успіхах. Треба робити спроби стати кращою людиною, жити без заздрощів і знущань, без війн і з усіма в злагоді. І дуже хочеться, щоб усі наші сучасники уважно прислуховувалися до поетичних слів Ліни Костенко і розуміли, що вона бажає світові лише любові та щастя:

«Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони, як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

Не бійся смутків, хоч вони як ріки».

Найважливішим у житті Ліни Костенко було і залишається кохання. Не звичайне захоплення, а кохання, від якого тьмариться розум, але душа залишається чистою. Зраджувати собі, своєму розумінню совісті і правди, і між тим любити іншу людину — ось це і є справжнє кохання. Іноді це облуда, яка коли-небудь спаде з очей і дасть побачити свого коханого чи кохану з іншого боку. Та люди шукають один одного не для того, щоб забути ідеали, які для них були єдино вірними, вони хочуть знайти по-справжньому споріднену душу, яка стане їм другою половинкою. Ось як про це думає Ліна Костенко:

«Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!».

У кожного з нас існує свій власний світ, в якому збувається все, про що ми мріємо. Є такий світ і в Ліни Костенко. Цей світ чарівний і милосердний, безмежний і яскравий. У ньому є місце для спогадів і мрій, для смутку й радощів, для любові і ненависті. Це світ, у якому оселилися турботливі, безкорисливі і щирі думки Ліни Костенко, що завжди готові прийти на допомогу тим, хто заблукав у темряві ненависті, зневаження, омани чи забудькуватості.

Я впевнений, що творчість Ліни Костенко може вказати правильний шлях кожному з нас, може кожному з нас дати можливість відчути себе гідною людиною. І мені дуже хочеться, щоб і наші нащадки не забували про душу нашого народу, а вірші цієї талановитої поетеси чарували їх своєю небайдужістю та щирістю і через декілька століть.