Твір на тему: «Патріотизм починається з любові до тієї хати, де ти народився» за романом І. Багряного Тигролови»

+2

Відомого українського письменника Івана Багряного, справжнє прізвище якого Лозов`яга, знають у світі як великого гуманіста, борця за справедливість. У його творах підносяться такі людські чесноти, як несхитність на вибраному шляху, доброта, патріотизм, вірність обов’язку, чесність з самим собою і людьми тощо. За це він і постраждав: був засуджений, ув’язнений, висланий до холодного і страшного БАМлагу на Далекому Сході. Але це не змусило письменника відректися від своїх переконань, бо він розумів, якою повинна бути справжня людина, на що вона здатна, і перш за все він прагнув до справедливості у всіх своїх вчинках.

Герой роману «Тигролови» Григорій Многогрішний — «юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк...». Засуджений тільки за те, що він не погоджується бути у суспільстві німим гвинтиком серед підкорених мовчазних рабів, та ще за те, що він над усе любить рідну Україну. Нічого не скажеш, величезний злочин! Та незважаючи на страшні муки, адже слідчий йому «виламував ребра в скаженій люті… повивертав суглоби… домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав та почав ридати та благати його, як то роблять всі…», він вірить у ту справедливість, яка дасть йому можливість вистояти.

Григорію вдається втекти з ешелону смерті і він потрапляє в моторошно небезпечну, але казково прекрасну тайгу. І він без жодної зброї, голодний і голий, навіть там знаходить в собі сили вижити та ще й допомогти людині, відгукнувшись на крик про допомогу.

Але незважаючи на всі муки, герой твору зберіг людську подобу та не вибрав помсту. Остання хоч іноді й потрібна, але не треба все своє життя покладати на її вівтар. Він сміливо дивиться у завтрашній день і вірить в те, що можна все змінити, потрібна лише наполегливість і витримка. І його чекає подарунок долі: справжнє кохання чудової, мужньої, гарної дівчини Наталки з родини давніх переселенців Сірків. Він пізнав щастя справжньої свободи, коли не треба залежати від примх катів, і вони навіть бояться про тебе згадувати. Для слідчого Медвина немає нічого страшнішого, ніж згадувати «ті очі з кривавими росинками на віях — вони стоятимуть перед ним вічно...».

На мою думку, такі люди, як Григорій Многогрішний, заслуговують на звання справжніх патріотів, що живуть на рідній землі, яка їх годує. Усі інші, хто став катами, зникнуть з обличчя землі, навіть не залишаючи про себе згадки. І в народній пам’яті залишаться вільні, мужні мешканці тайги, справжні тигролови, які, в першу чергу, мають свободу свого непокірного і сміливого духу.