Твір на тему: «Жива ватра людської душі» за творчістю В. Герасим’юка

+1

Писати вірші Василь Герасим’юк почав ще в шкільні роки. З часом його поезії потрапили на сторінки різних літературних журналів і достатньо швидко привернули увагу шанувальників української поезії. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка Герасим’юк працює спочатку у видавництві «Молодь», а потім у видавництві «Дніпро».

Перші поетичні спроби хвалили ще вчителі Коломийської середньої школи, в якій навчався майбутній поет, а потім і читачі місцевих газет. Здається, що В. Герасим’юк ніби народився з якоюсь тривожною недовірою до свого літературного таланту, тому, можливо, він і шукав невпинно нових виявів для своїх творчих задумів.

У поета болить душа за долю високого мистецтва, серед якого він зростав і яке добре розуміє. Він створює особливого ліричного героя, розкриває перед читачами його сприймання краси, ставлення до життя, світогляд і навіть душу. В. Герасим’юк заявляє:

«Я напишу такі вірші,

Від яких всохнуть руки гуцулові,

Якщо він робитиме

50 сувенірів щодня!».

Від перших шкільних віршів до дебютної поетичної збірки «Смереки», яка вийшла у 1982 році, В. Герасим’юк пройшов довгих десять років і на той момент був вже сформованим поетом. Митець зробив власне відкриття Карпат, у яких розгледів особливий світ співжиття природи й людини. Сама назва збірки ніби пропагувала власну версію поета і його бачення гуцульського локального патріотизму.

У той час смереки й карпатські потоки вже заполонили поезію, літературу і навіть естраду. Але у Герасим’юка смереки — це не звичайна окраса ландшафту і не джерело творчої наснаги, а величний міф, аналог дерева роду і життя. Саме в цій збірці Гуцульщина постає перед читачами не як цікавий своєю екзотикою й етнографією край, не грайливою бравадою, не щемливою лірикою, а магічною країною, яка живе поза часом. Сили й вірші гуцульського простору — смереки, вітри й особливе повітря. І єдиний спосіб залишатися в ньому — це літати, колихатися, переливатися і перетікати. А до всього цього це ще й магія замовлянь та легенд Гуцульщини, світ забутих пророцтв, світ гуцулів і їх фантазій.

В. Герасим’юк вважається одним з найкращих представників сучасної української поезії. Кожна його збірка — жива ватра людської душі, окремий особливий світ, історичне асоціативне мислення, естетична особлива поетика. А його герой — національно свідома особистість, справжній громадянин, у якого болить душа за знищення духовних цінностей рідного народу.