Твір на тему: «Сміливі і тому щасливі» за романом Івана Багряного «Тигролови»
Роман «Тигролови» Івана Багряного являє собою своєрідну повість-протест проти усестороннього порушення елементарних прав людини. Задум цього роману письменник виношував під час свого перебування у Бамлазі, після втечі з табору і блукання по тайзі, а також під час переховування у своїх земляків-мисливців, давнішніх вихідців з України — Сірків. Задум було втілено лише в 1943 році, а в 1946 роді роман нарешті побачив світ у вдосконаленому, розширеному варіанті. До України роман «Тигролови» дійшов тільки у 1991 році.
У творі І. Багряного «Тигролови» можна виділити декілька тематичних прошарків: це і трагедія України в часи радянської влади та німецько-фашистської окупації, і показ жорстокості та ницості більшовиків, і змалювання традицій та побуту переселених у далекосхідну тайгу українців. Але найтрагічнішою в цьому романі є тема страшного впливу сталінського терору на долю окремо взятої людини й українців взагалі. Такою людиною в романі є Григорій Многогрішний, авіаційний інженер, справжній інтелігент. Незважаючи на свою інтелігентність, Григорій мав досить шляхетне кредо: «Краще вмерти, біжучи, ніж жити, гниючи».
У романі ми бачимо, яких зусиль герою твору потребувало його прагнення до волі. Для того, щоб його єство було готове до утвердження високих ідеалів, до служіння потребам людей та ідеям загального добра, Григорію довелося пройти через фізичні й моральні страждання. Та для боротьби була потрібна свобода, через що так тяжко уболівав Многогрішний. Адже до своїх двадцяти п’яти років він був змушений додати ще двадцять п’ять, які його змушували витратити на каторзі.
Цікаво, що прізвище Многогрішний для свого героя І. Багряний обрав не випадково. Воно стало контрастом до тих страшних злочинів, які чинила влада по відношенню до українського народу. Щодо Григорія, то єдиним його гріхом було пограбування бурундука під час блукання по тайзі, коли Многогрішний забрав у тварини припасені ним горіхи. Та й за це він звітує перед власною совістю: «Грабунок, братку, каюсь. Але що поробиш? Але знай: з усіх злочинів, створених мною за життя, — це найбільший, і за це варто приліпити мені двадцять п’ять років. А то мені приліпили лихо його знає за що…».
Дуже добре, що усі поневіряння героя мають щасливий фінал. Він зустрічається зі своїми земляками: родиною Сірків, і ті укривають його від пошуків. З часом він закохуються в дочку глави сім’ї Наталку. Григорію вдається не тільки залишитися з коханою дівчиною, помститися своєму кривдникові, але й опинитися в безпеці. Це доводить, що тільки сміливі люди, які, попри все, борються за свою свободу і щастя врешті-решт отримують і те, й інше.