Твір на тему: «Найдорожче для матері за життя» за притчею Івана Липи «Мати»
Рідна мати… Скільки приємних спогадів кожен з нас пов’язує з цим словом, скільки ця жінка для кожного з нас зробила можливого й неможливого. І хіба є хтось ближче матері? Обличчя та руки жінки і матері — це те, що завжди збереже від будь-якого зла, підтримає і заспокоїть. Мати і берегиня завжди знаходиться поруч з нами, як би далеко від рідної домівки ми не були.
Мати — найдорожча і найрідніша у всьому світі людина. Саме вона вчила нас вимовляти перші слова, посміхатися, шанобливо ставитися до людей, поводитися з ними ввічливо, поважати і любити. Саме вона вчила нас бути дорослими, допомагала пізнавати світ і закони життя. Від матері ми перейняли наймудрішу у світі життєву науку: любити людей. Адже прекрасне породжується тільки в любові. Саме мати вчила нас поважати друзів, виказувати їм вірність і в радощах, і в горі. Та й вірність — це почуття, яке виховала у нас мати. Воно проявляється у вірність матері, друзям або ж батьківщині.
Здавна наш народ у слово «мати» вкладає триєдиний сенс: Мати і Богородиця, яку наші співвітчизники обрали своєю заступницею. До неї зверталися не тільки в молитвах, а й у піснях і поезіях; Мати і Жінка, до якої народна мораль ставить найвищі вимоги, бо етична засада цих вимог втілена у Заповідях Божих: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі»; образ Матері і Берегині, яка в будь-який час поруч з нами і яку у своєму творі «Мати» описував І. Липа:
«На скелі сиділа згорблена молода мати, втупивши погляд униз, в глибоке провалля, в темряву.
Вітер рвав її волосся, сонце сушило вуста, та вона того не відчувала.
Туга велика відбилась у неї на виду.
Вона стисла груди руками, щоб утишити бурхливі удари турботного серця.
Іноді здригалась і аж корчилася з болю.
Так сиділа мати на скелі, втупивши очі в провалля, а біля неї бавилася дитина, весело щебетала, сіпала її за одіж, топталась по сукні, по ногах».
І хоча в цій притчі мати зображена, на перший погляд, жорстокою та бездушною людиною, але це наша земна мати, яка дала нам життя, яка мудро формувала наші прагнення і почуття, яка створювала з нас людину. І події, що відбуваються у притчі, тільки спочатку страшні, а потім ми розуміємо, що своїм вчинком вона бажала дитині лише добра. І саме таке зображення матері приводить нас до розуміння триєдиного сенсу, який виростає у наших думках до узагальненого образу Матері-України, бо вона так само, як і рідна матір, турбується за долю та життя кожної своєї доньки, кожного свого сина.