Твір на тему: «Мій у люблений герой із творів літератури XX століття»

Не знаю чому, але найбільше враження серед героїв творів літератури XX століття, з якими я познайомився за шкільною програмою у цьому році, на мене справив головний герой роману І. Багряного «Тигролови» Григорій Многогрішний.

Григорія жорстоко покарано і засуджено «за те, що любив свій нещасний край і народ», його везуть до Сибіру. «Юнак — двадцять п'ять літ, русявий, атлет, авіатор... Суджений на двадцять п'ять років... На ймення Григорій Многогрішний». Цей юнак співчував тяжкій долі свого народу, він його любив і був справжнім патріотом рідної країни. На жаль, зараз такі люди зустрічаються не так часто, як того б хотілося. Григорій був вольовим і упертим, він стійко витримав жорстокі знущання Медвина, які б міг витримати далеко не кожний. За це Медвин не тільки боявся юнака, а й ненавидів його, ненавидів очі Григорія, в яких відображалася сміливість і гідність хлопця.

Григорій завжди прагнув гідно жити, бо вважав, що «краще вмерти біжучи, ніж жити гниючи». Якимось дивом йому вдалося втекти, вистрибнувши на ходу з вагону, в якому хлопця везли до табору. На перший погляд, це був стрибок у смерть, але «сміливі завжди мають щастя». Григорій і справді здобув своє щастя, яке доля наслала на нього за сміливість і за усі страждання, пережиті хлопцем.

Волею долі герой роману опинився в родині Сірків, в якій його прийняли як рідну людину. Григорій був дуже вдячний цим добрим людям, тому й не зміг продовжити свій шлях, не попрощавшись з ними. Це доводить, що юнак був порядною людиною, мав світле і чисте серце, яке не заплямувало і не зламало навіть те, що він пережив. Та й ставлення до Наталки у Григорія було таке, про яке, мабуть, мріє кожна дівчина. На своєму шляху до щастя закохані зустріли багато перешкод, але все-таки здобули його.

На жаль, у наші часи досить складно знайти таку людину, яка б була вірною своїм ідеалам, по-лицарськи ставилася б до жінок, яка б так щиро і палко любила свій народ та свою Батьківщину, яка б була готова вмерти заради волі і свободи, яка б мала таку тактовність, вдячність, добру душу, твердий характер, незламну і могутню волю, світле і чисте серце. Мабуть, саме через те, що серед наших сучасників майже не має таких людей, я з великою повагою ставлюся до Григорія Многогрішного, який може стати прикладом для багатьох наших юнаків і чоловіків. Хоча, можливо, вже сьогодні серед нас вже є такий саме юнак, який немов би зійшов зі сторінок роману. І це було б дуже добре, адже Григорій Многогрішний — мій улюблений літературний герой, і саме його образ справив на мене незвичайне враження.