Твір на тему: «Про що каже вам твір Л.В. Костенко «Крила»

Ліна Василівна Костенко «Крила»

Українська поезія для мене — то повноцінний окремий світ, світ у якому є радість і горе, добро і зло, щастя й недоля. Та все ж особливу увагу я завжди звертаю на жіночу поезію, зокрема на вірші Ліни Костенко. Вони здаються мені такими рідними, близькими, справжніми, що, прочитавши один, я просто не можу зупинитися і насолоджуюся прекрасною збіркою увесь день, увесь вечір, бо кожен рядок — то новий відбиток у серці, кожен рядок — то шматочок моєї душі. Чесно кажучи, я не можу обрати з-поміж цих шедеврів єдиний неповторний вірш, який може називатися моїм улюбленим, але сьогодні, на цьому етапі життя, твором, який відображає стан моєї душі, про який мені хочеться говорити, є поезія «Крила».

«Крила» — це повноцінний зразок філософської лірики, адже думка, яку намагається донести Ліна Василівна, настільки глибока і точна, що з першого разу вірш просто повністю не сприймається, розуміння його краси і неповторності приходить з часом. Поетеса, порівнюючи пташку і людину, веде мову про окриленість чи приземленість людської душі, про духовне багатство і особливий внутрішній стан людини, від яких і може залежати ціле життя. Вірш багатий на епітети (правда пташина; крила з правди і довір’я), метафори та короткі, непоширені речення, які роблять мову поезії легкою і особливо витонченою. Риторичні питання (А як же людина? А що ж людина?), оклики (А крила має!), повтори — усе це робить цю лірику настільки духовно сильною, що читач просто не може не задуматись про своє життя, точніше, про його стиль. Окриленість — це, у контексті віршу, чесність, вірність, щедрість, а головне — мрійливість. Бо коли людина нездатна мріяти, можна вважати, що вона нездатна повноцінно жити, адже життя без мрії — це тільки сірі й нецікаві будні.

Отже, вірш «Крила» — це поезія для душі, для серця. Ліна Костенко цим віршем спонукає нас знайти свою життєву істину, яка допоможе кожному віднайти свої неземні крила.