Твір на тему: «Роль Тараса Шевченка й Івана Франка в розвитку української літератури»

Коли ми починаємо говорити про становлення сучасної української літератури, то просто не можемо не згадати два величних, вічних імені. Я думаю, що всі ви зрозуміли, про кого я говорю. Так, справді, ці імена закарбовані в пам’яті українського народу на віки вічні, адже саме вони змінили хід історії й піднесли рівень української літератури до рівня світового. Саме вони стали джерелом національної свідомості, справжніми символами тогочасної й сучасної України. І звали тих могутніх творців українського слова Тарас Шевченко й Іван Франко.

Жодного зошита не вистачить, щоб повністю описати внесок цих двох творчих діячів в розвиток нашої з вами літератури і, звичайно, цілої культури, та спробуємо хоча б поверхово його описати.

Творчість Тараса Шевченка безсумнівно є вершиною української літератури. Його вірші, поеми, думи, балади — усе це несе в собі всі сторони життя рідної йому нації, які були притаманні різним часовим періодам. Шевченко для українців назавжди залишиться не просто геніальним поетом, а, швидше за все, його сумлінням, совістю, вічним духовним маяком сміливого українського народу. Тому в його творчості ми можемо спостерігати порушення найболючіших, найнагальніших тем для кожного жителя української землі. Лірика Тараса Шевченка, а особливо твори «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненародженим», сповнена стражданням пригнобленого селянства, обуренням несправедливими й принизливими стосунками пануючих класів і простого люду, співчуттям до національного нещастя. Вражає те, як сильно поет вболіває за безхмарне майбутнє дорогої Батьківщини, своєї неньки-землі. У поетичних творах Кобзаря помічаємо й присутність вдалих символів, опоетизованих образів. На мою думку, саме в образ жінок Шевченко втілює усю Україну. Жінка, як і Україна, така ж знедолена, сумна й водночас божественно прекрасна. Це помітно в кожній поемі, де головною героїнею є дівчина, мати, дружина… Згадаймо тільки «Катерину», де головна героїня змогла породити прекрасну дитину, але не змогла дати їй щасливу долю, так само й Україна, яка породжує таланти, але не може відкрити їм оту омріяну дорогу в безпечальне майбутнє. Про майстерність Шевченка як поета говорять і численні переклади багатьма іноземними мовами. Тому можна стверджувати, що його творчість мала вплив не тільки на розвиток і становлення української літератури, а й на розвиток культури усіх слов’янських народів.

Та повернемось ще до одного відомого світового імені. Розвитку української літератури й культури посприяв не менш видатний українець Іван Якович Франко. Хочеться згадати, що прославився він не тільки своєю літературною діяльністю, а й громадською роботою, його таланти повністю розкрилися в майстерних перекладах і наукових дослідженнях. Франка вважають другим поетом після Тараса Шевченка, а це багато чого говорить. Широкі інтереси й точні знання Івана Яковича вплинули на творчість і зробили його літературний доробок таким вражаючим. Великий Каменяр порушував у своїх прозових і віршованих творах важливі суспільно-політичні теми й мотиви, він вселяв впевненість і силу в український народ, змушував його рухатися до змін і змінювати власне життя. Не можна не згадати і про присутність у Франковій творчості філософських питань буття, чуттєвих рядків й історичної пам’яті. Його збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд» і досі залишаються популярними серед читачів 21 століття, а це говорить про те, що теми, порушені Іваном ще в 19 столітті, залишаються такими ж актуальними й нагальними для сучасників, як і колись.

Отже, творчість Тараса Шевченка й Івана Франка мала величезний вплив на розвиток і становлення української літератури, тому роль їхню в українській історії справді важко переоцінити. Тож дякуємо цим видатним діячам за те, що Україні все ж є чим пишатися.