Твір на тему: «Герої та антигерої української історичної прози та драматургії»

Українська література дуже багата. Письменники та поети наповнювали її різними героями, подіями та сценами. Література нашої країни вражає своєю багатогранністю, яскравістю. Митці вміло використовували художні засоби, щоб краще підкреслити той чи інший образ. Чимало різноманітних героїв з`явилося протягом історії української літератури.

Яскравим прикладом поєднання героїв з абсолютно різними характеристиками є історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Темою твору є зображення подій, що відбувалися в Ніжині в добу Руїни. Автор доводив, що національна злагода, взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємоповага, патріотизм — це найкращі риси для мудрого державотворення. У романі поєднуються герої кардинально різні.

Яскравим образом є Яким Сомко. Він виступає благородним українським полководцем, державним діячем. Сомко «…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен». Яким став прилуцьким полковником під час визвольної боротьби проти Польщі. Прагнув здобути собі булаву після смерті Богдана Хмельницького. У козацьких літописах Сомко описаний, як людина розумна та мудра. Яким міг написати донос на свого конкурента царю, але перед Ніжинською радою вів себе мужньо, не віддав булаву Брюховецькому. Сомко зазнав поразки на ради серед черні, тому змушений був просити притулку в російських представників, які віддали його Іванцеві, що прирік Якима до смерті. Пантелеймон Куліш ідеалізує героя у своєму романі. Яким Сомко щиро переймається долею свого народу. Цей розумний ватажок хотів продовжити політику Богдана Хмельницького: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва приклонились під одну булаву!» Сомко намагався себе благородно вести в усіх ситуаціях. Він навіть відмовився врятуватися ціною смерті Кирила Тура, який прийшов визволити його з в’язниці. Яким постає у творі патріотом, що щиро хоче гарної долі для України, не хоче, щоб через його особисті інтереси почалися чвари.

Повною протилежністю Якимові Сомку є Іван Брюховецький. Він уособлює в собі підлість, самолюбство, байдужість, злість, нехтування, слабодухість. Уперше у творі автор згадує його як Іванця, що свідчить про його дуже низьке походження. Брюховецький зміг заволодіти довірою Юрася Хмельницького. Син видатного гетьмана послав Іванця на Запоріжжя, щоб той заволодів булавою. Та Брюховецький так і не повернувся, жив там лише, щоб здобути собі авторитет. Іванець прикидався ненависником багатства й панства, хоча тільки й мріяв про збагачення. Згодом на чорній раді в Ніжині він був обраний кошовим гетьманом. Власної цілі Іван досяг, людям же брехав, що дуже турбується про них. Писав багато доносів на своїх ворогів у Москву, а себе рекомендував як найкращого полководця на Україні. Як тільки Іванець досяг своєї мети, наказав усю черні розігнати, а ворогів знищувати фізично.

Отже, ми переконалися, що українська література багата на різні образи: хороші й погані, добрі й злі. Письменники спеціально в одному творі показували героїв з протилежними характеристиками, адже на порівнянні читачі краще розуміли хто несе добро, а хто зло.