Твір на тему: «Шлях помсти і крові як трагічна сторінка в житті українського та польського народів» за повістю М. Старицького «Оборона Буші»

+14

Історія України має дуже багато трагічних сторінок, а наш народ може пишатися багатьма мужніми постатями різних часів, серед яких особливо виділяються постаті знаменитих ватажків — борців за свободу й незалежність українського народу. Та не менш героїчні звичайні захисники свого рідного краю, більшість імен яких не збереглася до нашого часу, і які самовіддано й мужньо поклали свої голови за щасливе та вільне життя своїх співвітчизників. Саме такі герої зображені в історичній повісті М. Старицького «Оборона Буші».

В основу цього твору автор поклав реальні історичні події, які відбувалися біля невеличкого подільського містечка, а точніше фортеці Буші у 1654 році, у часи жорстокої боротьби українців проти польської шляхти та татарської навали. Жителям Буші необхідно було будь-якою ціною затримати просування польського війська на Схід. Це давало можливість воїнам Богдана Хмельницького дочекатися поповнення. Історія Буші дуже вразила М. Старицького, коли той подорожував Поділлям і зупинявся саме в цьому містечку. Письменник чув оповідь про героїчний подвиг захисників фортеці і бачив її руїни. Мабуть, це й стало приводом для написання історичної повісті «Оборона Буші».

Усі до останнього захисника фортеці готові були загинути, але не втратити власну гідність. Козаки добре усвідомлювали, що їм не вдасться вистояти проти безмежного полчища татар і поляків, тому мали лише одну мету — якнайдовше затримати ворога на підступах до Буші і будь-якою ціною дочекатися приходу війська Богдана Хмельницького. Міцні й сильні духом запорожці вирішили боротися до останньої краплі крові, не здаватися, «продати себе щонайдорожче» і забрати з собою на той світ якомога більше ворогів.

М. Старицький майстерно зобразив підготовку мешканців Буші до оборони, настрій мужніх козаків і жінок, доля яких була померти поряд зі своїми чоловіками. Письменник показує, як вони жартують, хоч і усвідомлюють, що стоять на порозі смерті. Без сумніву, кожен з цих людей — справжній герой, справжня історична постать тієї братовбивчої війни, постать не менш важлива, ніж особа самого Богдана Хмельницького.

Автор стверджує і дає зрозуміти читачам роману, що без таких хоробрих людей, як звичайні українські козаки, ніколи б не відбулося відомих переможних походів і ніколи б не стали відомими знамениті сьогодні народні ватажки. Тільки вміння простих українців пожертвувати власним життям, життям найближчих людей, особистими сподіваннями й інтересами давало шанс на успіх у відстоюванні незалежності рідної країни.

У повісті «Оборона Буші» М. Старицький не раз висловлює власні погляди на долю нашої країни, з жалем згадує «братерську різню, пограбування й розбій», які чинилися між українським та польським народами. А свої сподівання письменник виражає в словах одного з героїв твору — Михайла Завістного, у його звертанні до України: «А все ж таки не доконають дітей твоїх кревних — стоять вони непохитно і стоятимуть до загину за свою змучену неньку і, доки світ сонця, ні за які скарби, нізащо в світі не продадуть своєї любові до тебе, наша люба вітчизно!»