Твір на тему: «Трагедія жіночої долі» за романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Образ жінки є центральним у багатьох відомих творах української літератури. Саме за її становищем можна охарактеризувати суспільство. Неодноразово зверталися до зображення трагічної долі жінки Тарас Шевченко, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок. Панас Мирний приєднався до цих письменників, увівши у свій роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні» образи чотирьох жінок, жодна з яких не зазнала щастя у своєму житті.

Найтрагічнішим у романі є образ Галі. Ця «польова царівна» зачарувала Чіпку, на певний час звернула його зі стежки, яка вела в нікуди. Вона хотіла жити чесно й працювати на своїй землі, бути гарною господинею. Галя дуже любила дітей, але так і не пізнала щастя материнства. Саме вона допомогла Чіпці розкритися, проявити найбільш позитивні його риси. Вона щиро вірила, що своїм коханням відверне його від злодійства, мріяла про щасливу й велику родину, проте її задумам не судилося здійснитись. Змиритися з думкою, що людина, яку вона кохала, виявилася жорстоким вбивцею, Галя не змогла. Її життєвий шлях обірвався самогубством.

Не можна назвати щасливою й долю Христі. Будучи сиротою, дівчина понад усе хотіла, щоб у її родині панувала правда й справедливість. Вона була доброю й чуйною, їй було шкода Чіпки, жінка намагалась знайти виправдання його вчинкам. Грицько ж, чоловік Христі, не мав твердої позиції в житті. Зумівши трохи розбагатіти, він став егоїстом. Його цікавило лише благополуччя власної родини та дому. Христя усвідомлювала, що чоловік у будь-який момент може відвернутися від правди заради своєї вигоди, її лякала його байдужість до оточуючих, тому жінка постійно страждала через нерозуміння коханого.

Мотря — мати-страдниця, «один із найтрагічніших образів у світовій літературі». «Не знала вона щастя дівкою, не бачила жінкою, не зазнала й матір’ю», — виражає співчуття до героїні сам автор. Покинута чоловіком ще вагітною, Мотря всі надії поклала на сина. Вона хотіла виплекати з нього добру й чесну людину, проте жорстокість оточуючих відбилася і на матері, і на дитині. Чіпка виріс відлюдькуватим та непевним, пішов злочинним шляхом. Мотря одночасно і любила, і ненавиділа свою кровинку. Вона витерпіла все, проте страшного злочину рідного сина пробачити не змогла. Ми не можемо собі уявити, що вона відчувала, коли власноруч видала сина-вбивцю владі. Справедливість і чесність змогли перебороти материнську любов. Така самопожертва не може залишити байдужим жодного читача.

Баба Оришка — це втілення народної моралі у творі. Все життя проживши в злиднях, вона зуміла зберегти свою милосердну і чисту душу. Саме від неї Чіпка перейняв усі позитивні риси свого характеру. Вона щиро любила онука, розповідала йому казки та легенди, мріяла про світле майбутнє хлопчика. Чіпка дуже любив бабу, він був вдячний їй за доброту, адже вона чи не єдина людина, яка прийняла його таким, яким він був. Смерть баби Оришки стала найбільшим потрясінням у житті хлопця. Він завжди пам’ятав доброту та чистоту її душі.

Панас Мирний зумів відобразити, який сильний вплив має родина та оточуючі на формування особистості, віднайти першопричини зародження зла в душі людини. Описавши життя своїх героїнь, він хотів наголосити, що таких, як вони, було безліч. Жінки не могли змінити своїх доль, не знайшли справедливості й розуміння серед оточуючих, усі їх зусилля і прагнення до чесного й щасливого життя виявилися марними. Саме тому жіночі образи роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні» є одними із найтрагічніших у світовій літературі.