Твір на тему: «Аналіз новели Юрія Яновського «Подвійне коло»

Юрій Іванович Яновський «Подвійне коло»

+1

Українська література вирізняється великою кількістю серйозних, філософських творів, які заслуговують на увагу широкого загалу, адже охоплюють найважливіші проблеми, періоди та питання, які безпосередньо стосуються нашого народу. І прикладом такого твору є новела Юрія Яновського «Подвійне коло». Тому мені було цікаво більш глибоко дослідити та проаналізувати і структуру, і саму тематику вищезазначеного твору.

Новела «Подвійне коло» написана в 1935 році і є самостійною частиною великого роману «Вершники». Темою цієї новели є зображення усього трагізму громадянської війни 1919 року на прикладі єдиної родини Половців. Головною ідеєю постає бажання автора засудити братовбивство, недотримання закону народної моралі «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду.» Геніальність цієї невеличкої новели у тому, що Яновський, зображуючи бій під Компаніївкою, повністю характеризує й показує жах громадянської війни. Тобто вирішальна битва п’ятьох братів Половців — це фактично повноцінна модель тієї страшної громадянської війни.

На мою думку, цьому твору притаманна певна символіка. Бій у новелі йде по колу, більше того, по родинному колу, що прямо пов’язано й логічно пояснює друге слово самої назви, а це коло «подвійне», тому що кожен із братів згадує слова батька тільки перед власною смертю, забувши про те, що декілька хвилин тому він заперечував їх у попередній розмові, що й говорить про дволикість душі, подвоєне сприйняття швидкозмінних, насущних подій.

Хотілося б ще акцентувати увагу на характерних рисах і особливостях поданого витвору, тому далі трохи про це. Юрій Яновський не намагався зосередити увагу читача на ході битв, навпаки, він прагнув донести до нас і показати тільки невтішний результат цих безглуздих баталій. Фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що з різних боків барикад стоять рідні брати, акцент робиться на тому, що війна може кардинально змінити стосунки навіть найближчих людей не в кращу сторону. Цікавим фактом є умовна присутність батька й матері: на задньому плані ми іноді прослідковуємо присутність Мусія Половця, але матері там немає. Якби вона з’явилась, то плакала б над кожним своїм неповторним сином, а її сльози для всіх залишалися б однаково солоні, вона б оплакувала свій рід і його загибель, а її почуття б були проігноровані.

Можна стверджувати, що в новелі «Подвійне коло» наявні яскраві риси, притаманні романтичному стилю. Це і незвичайний герой в незвичайних обставинах (у нашому випадку головним героєм виступає ціла родина), і відчуття читачем безпосередньої присутності, і, звичайно, зв'язок із фольклором.

Отже, новела Юрія Яновського «Подвійне коло» — це справжній скарб української літератури, який зберіг у собі невтішну частинку історії українського народу, але який назавжди залишиться для нас постійним нагадуванням того, чого ми маємо надалі уникати.