Твір на тему: «Вибір життєвого шляху героями роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Панас Мирний та Іван Білик «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні», на мою думку, є справжньою перлиною української літератури, її кращим витвором. Саме він став першим зразком величної епопеї в нашій літературі, був одним з небагатьох українських творів, де глибоко досліджувався психологічний склад людини. Роман цікавий тим, що він наповнений героями з різними характерами, думками, переживаннями і, звичайно, долями. І це справді цікаво, адже всі персонажі, запропоновані автором, люди однієї епохи, жителі одного краю. Тому читач починає замислюватися, чому ж кожен з них обрав собі окремий, не схожий на інші майбутній шлях.

Я пропоную розглянути це питання відразу на декількох героях. І першим буде Чіпка Варениченко. Чіпка — головний герой роману, він зростав допитливим хлопчиком, умів помічати красу природи, любити життя. Але таким хлопець залишався недовго. Бідність, зневага малих дітей, постійні образи і беззахисність — усе це ще в зовсім юному віці перетворило Чіпку з доброго, привітного хлопчика на мстивого й ненависного парубка. Юнак не витримував такого життя, не хотів завжди перебувати в злиднях і постійному голоді. І тому намагався при кожній нагоді братися за роботу. Подарунком долі Чіпка вважав землю, яка дісталась йому в спадок, саме тоді він зміг відчути себе хазяїном, справжнім чоловіком, та щастя було недовгим. Відібрана земля стала ще однією краплею до морального падіння Чіпки. Так він і втратив віру в правду і тоді вирішив стати на захист скривджених. Однак, не розібравшись у тому, хто винен у бідах і стражданнях простого люду, він зненавидів усіх людей. Це й стало переломним моментом у житті парубка. Спочатку почуття несправедливості заливалося горілкою, але потім було гірше. Чіпка Варениченко став на слизький шлях: він почав грабувати. Проблема в тому, що хлопець зовсім не усвідомлював, як це погано, не помічав страждань дружини й матері, а завжди знаходив вдале виправдання своїм діям. Ось тому головний герой і постає перед нами «пропащою силою», яка заслуговує не на повагу, а на одвічну каторгу.

Наступним, досить цікавим персонажем є ще один злодій Максим Ґудзь. Якщо на життєвий вибір Чіпки все ж здебільшого впливали певні соціальні умови, то цей представник обрав свій шлях цілком самостійно. Панас Мирний привабливо, із певною симпатією змальовує Максима в молодості. Саме тоді герой був щедро обдарований, відважний, кмітливий. Тому його душа рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Але склалося не так, як гадалося. Служба в царській армії зіпсувала чоловіка, той почав пиячити, потрапив у сумнівну компанію, а в безглуздій сварці міг дозволити собі скалічити близького друга. Але, врешті-решт, Максим збагачується й повертається в рідне село вже з дружиною й донькою. Та й тут, у Пісках, він звив злодійське гніздо, став ватажком зграї злочинців, перетворив свій хутір на пристанище грабіжників. У кінці роману Максим Ґудзь остаточно втрачає людську подобу, і єдиною метою вже морально зіпсованого чоловіка залишається лише збагачення.

Але не всі герої роману — люди із зіпсованою життєвою позицією. Це можна довести на прикладі дружини головного героя Галі. Дівчина народилася в родині Максима Ґудзя, тож неправду й ворожнечу вона спостерігала змалечку. Батьки ніколи ні в чому їй не відмовляли, але розумній і чесній Галі завжди були не до вподоби розбишацькі гульбища в рідній хаті, злочини матері й батька. Тому в шлюбі з Чіпкою вона знайшла свій порятунок. Саме тоді дівчина стала щасливою: коханий чоловік, добра свекруха, яка стала їй матір’ю, гарна подруга, своє господарство. Лише Галя вміла заспокоїти й напоумити свого чоловіка. Та, на жаль, Чіпка не зміг зійти зі слизького шляху навіть з допомогою своєї коханої, а бідолашна дівчина, не витримавши такої поведінки, не змирилася з брехнею й покінчила життя самогубством.

Отже, автор на прикладі головних героїв роману неодноразово доводить читачеві, що вибір життєвого шляху цілком залежить від власних рішень, а не від впливу соціуму чи то людських вказівок.