Твір на тему: «Які пісні співає рання осінь?»

Моя Осінь дуже любить співати, не буває й хвилини, щоб вона мовчала. ЇЇ музика така різноманітна: від шепотіння листя до голосного крику дощу. Хочете дізнатись, що співає моя Осінь?

Д-з-з-з-з. Перша пісня моєї ранньої Осені — мелодія будильника. Хмм, щось фальшивить осіння панянка, неприємний звук... Осінь, тссс, затихай.

Здається, вона вирішила прислухатись до мого побажання, будильник замовк. Що ж наступне у її плейлисті? За вікном шумить Дощ, акомпонує моїй співачці. Голос у нього захрип, ніби у справжнього джазового співака, хочеться піти заварити чаю й слухати його імпровізації на тему ранньої осені. Замовк Дощ, та не затихла Осінь.

Я все думаю, як вона не застудила свого горла, постійно співаючи? Ранній вересень завжди капризний, любить послухати пчихи перехожих. До речі, це ще одна мелодія Осені, коли всі в унісон пчихають, шморгають носами, кашляють, дістають носові хустинки... А все через таку неоднозначну погоду: то світить сонце, то за хвилину насуваються хмари й починає накрапати дощ.

А ще моя Осінь любить грати на струнах бабиного літа. Звучить ніби акустична гітара: атмосферно та меланхолійно. Вже сумні мелодії мають ледь мажорне звучання, адже про себе нагадує літо.

І от коли моя рання Осінь заспіває останню пісню під супровід джазмена-дощу й акомпонемент Літа, стає сумно... Закінчується пора пісень з мажорними нотками. Моя рання Осінь стає професіоналкою, бере вищі ноти, звучить зовсім голосно: дзвенить золотими литочками-дзвониками, які ще тримаються за гілля, шумить вже опавшим листям, гуркоче краплями дощу. Але все разом складається в сумну пісню, від якої віє холодом і байдужістю пізньої осені.