Твір на тему: «Зображення життя й побуту українського селянства в повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка «Маруся»

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко «Маруся»

Відомою особистістю для кожного учня старшої школи є прозаїк, журналіст та громадський діяч Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко. Цей чоловік увійшов в історію української літератури як основоположник класичної української прози. Також саме його твори дали початок сентименталізму в літературі нашого краю.

Письменник майстерно володів як українською, так і російською мовами, якими й були написані його твори. У них Квітка-Основ’яненко змальовував основні верстви суспільства, їхній побут та традиції на початку XIX століття.

Першим прозовим твором в українській літературі є повість «Маруся», яка вийшла з-під пера Григорія Федоровича в 1832 році. Особливим стилістичним прийомом твору є те, що всі його герої ідеалізовані. Це працьовиті, чесні люди, які не мають гріха за своєю спиною. Читач будь-якого віку легко може проникнутися духом повісті, адже мальовничі описи природи та побуту українського суспільства написані просто та доступно.

Сюжет твору можна назвати досить класичним, адже в ньому присутній зрозумілий кожному життєвий конфлікт із соціально-побутовим змістом. Головна героїня твору — дівчина Маруся, охоплена ніжними почуттями до звичайного сільського парубка Василя. На жаль, закохані повинні розлучитись через жорстоку реальність тодішнього часу, адже юнак повинен був стати солдатом.

Кожна частина твору відрізняється не лише поворотами сюжету, але й описами. Часто автор доповнює текст як пейзажами, так і розповідями про тогочасні традиції та обряди, яких строго дотримувалися в кожній сім’ї.

Купивши паляницю, за «куницею, красною дівицею» в хату майбутньої нареченою вирушали старости. Саме такими словами описані у творі заручини, які раніше супроводжувалися великою кількістю обрядів, як і саме весілля.

Також у повісті «Маруся» автор ілюструє святкування Великодня тодішнім селянством. Люди ще затемна йшли до церкви, щоб посвятити різноманітні страви та подякувати Богу за все те, що в цей рік буде в них на столі. Зранку вони поверталися додому для того, щоб зібратися всією родиною та розрізати святу паску.

Окрім веселих та радісних подій письменник змалював і горе та сум звичайних людей на похоронах. Одна з традицій цього епізоду залишилася й до нашого часу: «Кожний, хоч по жменьці, кидали землю в яму, щоб бути з нею в однім царстві...».

Важливо також те, що завдяки твору сучасний читач може ознайомитися з одягом своїх предків. Герої Квітки-Основ’яненка були жителями Слобожанщини, тому їхній стрій був описаний у всіх традиціях цього регіону.

Повість «Маруся» я б назвала такою собі невеличкою енциклопедією життя наших предків — звичайного українського селянства, адже завдяки таланту автора ми можемо на деякий час перенестися в будні героїв, захопившись детальними описами їхнього побуту та традицій.