Твір на тему: «Зображення цілісної людини в єдності біологічного, духовного, соціального» в романі В.П. Підмогильного «Місто»

Валер'ян Петрович Підмогильний «Місто»

+26

Серед когорти українських письменників двадцятого століття особливо вирізняється постать Валер’яна Петровича Підмогильного — видатного прозаїка доби «розстріляного відродження». Його творчість вважають неабияким явищем в історії української літератури. Особливої популярності набув відомий роман письменника «Місто». Цей твір приваблює читачів не лише захопливим сюжетом; у ньому автор порушує чимало загальнолюдських проблем: людина і суспільство, кохання і стосунки між людьми, успіх і шляхи його досягнення. Але навіть не це стало причиною популярності роману серед українських читачів. У своєму творі Валер’ян Підмогильний спробував зобразити образ цілісної людини в єдності біологічного, духовного та соціального аспектів. На мою думку, письменникові це вдалося.

Головним героєм модерного урбаністичного роману «Місто» є молодий енергійний парубок Степан Радченко, що залишає своє рідне село і від’їжджає до Києва, аби здобути вищу освіту. Степан ставить собі за мету повернутися додому з набутими знаннями, аби працювати на благо своєї маленької Батьківщини. Як це часто буває з амбіційними людьми, прагнення і цілі юнака поступово змінюються. Степан Радченко — це людина, що ніколи не стоїть на місці, він постійно займається саморозвитком, вдосконалює свої вміння і свій характер. Юнак намагається зайняти гідне місце у суспільстві, зрозуміти принципи взаємодії людей у ньому, але разом із тим він наполегливо шукає гармонії з самим собою, прагне досягти єдності своїх фізичних та духовних начал. Впевненість у собі та своїх силах допомагає хлопцю швидко крокувати стежкою життя, долаючи будь-які перешкоди на шляху. У пошуках себе Степан змінюється на краще, кожна нова робота або пригода стають важливим життєвим досвідом для нього. Кожна дівчина Степана (Надійка, Мусінька, Зоська, Рита) є лише певним етапом у житті хлопця. Стосунки з жінками стають для нього необхідним засобом самопізнання, вони допомагають Степану глибше осягнути власний внутрішній світ.

Я вважаю, що в образі Степана Радченка автор роману майстерно зобразив високорозвинену «цілісну» особистість, яка не зупиняється на досягнутому. Але ця «цілісність» дорого коштувала хлопцю, адже за собою він залишав чимало розбитих сердець і зруйнованих життів… Близькі люди неодноразово відчували на собі егоїзм Степана. Та й сам Радченко іноді відчував докори сумління, але вже не мав змоги зупинитися. Для одних людей цей герой є прикладом для наслідування, а для інших — негативним персонажем. Я впевнена, що Степан не є ідеальною людиною, хоча й спромігся досягнути злагоди у своїй душі. Цілеспрямованість і наполегливість героя справді заслуговують на повагу, але все ж таки мета не завжди виправдовує засоби. Тому у гонитві за людською цілісністю ми завжди повинні пам’ятати про близьких нам людей і не робити їм боляче. Мені здається, що саме таку ідею відстоював у своєму романі Валер’ян Підмогильний.