Твір на тему: «Бережіть матір-природу» за твором «Планетник»

Борис Микитович Харчук «Планетник»

+1

Повість-притча «Планетник» Бориса Харчука схожа на казку або ж на красиву легенду. Хоча починається все, як цілком реальна історія: агроном приїхав до старенької бабусі, щоб знімати квартиру.

Але сам по собі образ Олени Булиги налаштовує читачів на казковість повісті, адже ця жінка видається дивною, незвичайною. Так, коли оповідач приїхав, вона дивилася в небо та розмовляла із супутником. А от коли бабуся починає розповідати про загадкового хлопчика, який вирощував нарцис, стає по-справжньому цікаво, бо хочеться дізнатися, що ж станеться із ними обома.

На мою думку, основним мотивом твору є заклик до того, щоб любити природу, берегти її. У повісті розкрито зв'язок зовнішнього світу та людського «я». Маленький Планетник ще змалечку почував потяг до всього живого, воно видавалося йому прекрасним. Недаремно ж він розумів мову овець та телят, з якими проводив багато часу взимку, сидячи в хаті. Тонке відчуття краси вилилося у бажання щось посіяти, викохати рослину.

Далі ми дізнаємося, що дух природи — дідо Капуш — дуже давно чекав хлопчика, хотів зробити його своїм учнем. Я вважаю, що уроки маленького дідка, який був лише лікоть на зріст, відрізняються надзвичайною мудрістю, його слова пройняті гуманізмом.

Насамперед дідо навчав Планетника тому, що кожна людина — це частина природи і у кожному з нас захована частина навколишнього світу. Тому те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, відкликається у наших душах: «У тому-то й річ, що в усіх нас гуде крапелька небес».

Наступний важливий урок духа природи полягав у тому, що всі свої вчинки людина має робити з почуття любові та терпіння. Саме вони дають початок усьому гарному та доброму. Ненависть і нетерпець же тільки руйнують життя людей, вносять розруху у світову гармонію. Дідо наголошував: «З любові й терпіння народжуються людина і хліб. Ненависть, нетерпець і незгода на таке нездатні. Грози, віхоли випробовують потуги любові й терпіння. Хто не витримує, той пропав».

Останній урок Капуша був дуже коротким. Він лише сказав: «Ти — людина…» Але скільки змісту в цих словах! Це означає, що людина не гірша і не краща за все інше, що живе на планеті. Людину не можна ні з чим порівняти. Вона просто особлива. У неї є своє призначення, їй відведене своє місце серед усього живого. Головне її завдання — зберегти в своєму серці любов, терпіння та знайти гармонію з природою, зрозуміти світ, що її оточує, навчитися прислухатися до нього.

Підводячи підсумки, учитель сказав, що природа є матір’ю для кожного з нас, її потрібно вчитися любити, оберігати, вчитися у неї. Адже «матері не вибирають…», тож її потрібно прийняти такою, якою вона є. І дуже важливо знайти «пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і в самому собі, у своїй душі». Це означає, що і земля, і небо, і душа людини пов’язані, мають єдиний початок та повинні знаходитися у гармонії між собою. Якщо людина зрозуміє закон цієї злагодженості, вона знайде і щастя.

Таким чином, повість-притча «Планетник» навчає читачів берегти природу навколо і в собі. Автор ділиться своїми знаннями, думками про взаємозв’язок усього живого на землі. Завдяки цьому зв’язку людина здатна пізнати саму себе.