Твір на тему: «Сучасний світ: людина у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях в ігровому полі авторської уяви іронії протесту» за творчістю Ю.І. Андруховича

Світ занадто часто кидає виклики людському створінню. Історія змінює нас заради того, аби пристосувати людину до хаосу, яким переповнена сучасність. Ми живемо в занадто складному та часом фальшивому світі: голод, непорозуміння, смерті, війни, катаклізми, насилля. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що ми живемо між бідністю й багатством, щастям і горем, розкішшю та голодом. Всі ми різні: хтось тримає в руках новий смартфон, інший — випускає пташку з долонь. Це все — реалії сучасності, про яку український письменник Юрій Андрухович сказав так: «Світ цей занадто брутальний, аби можна було його змінити на краще за допомогою слів, але й занадто ніжний, аби щось у ньому змінити за допомогою куль…».

Шкода про це писати, але людина часом не розуміє, що потрібно їй насправді: живе лише «у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях». Нарешті в ХХІ столітті людство досягнуло справжнього технологічного прогресу, але разом з цим допустилося фатальної помилки: залишило духовні цінності: радість, кохання, дружбу — на другому плані.

Я не маю на увазі, що нам потрібно забутися про розробки сучасної техніки, але варто подумати і про те, що проглядаючи картинки на своєму ноутбуці, людина може так і не встигнути вдихнути свіжого подиху реального життя.

У своїй творчій спадщині Юрій Андрухович неодноразово згадував про проблеми сучасного світу: в романі «Рекреації» з іронією говорить про потребу духовного воскресіння нації, а в «Перверзії» акцентує увагу читача на кризове становище сучасного світу та шляхи боротьби з ним, виходу на шлях істини. Можна помітити, що Юрій Андрухович часто говорить про людину, порівнюючи її або з міфологічними, або з біблійними особами; в романі «Перверзії» автор зображує сцену перетворення героїв твору на казкових істот. Автор хотів показати людину «у відчуттях, міфовізіях, рефлексіях в ігровому полі авторської уяви іронії протесту». А це і є однією з найвиразніших ознак постмодернізму.

В усіх творах письменника можна помітити цікаву деталь: постійно порушується проблема пошуку людством своєї ментальності, ідентичності, яку воно втратило в сірому та абсурдному вирі життя.

Це призвело до того, чого й варто було очікувати: сліз, братовбивства, війни. Лише побачивши справжню кров, ми нарешті схаменулися, вирішили об’єднатися заради перемоги, згадали про справжні людські цінності. Можна сподіватися, що людство все-таки зможе повернутися до світу духовного, переповненого любові й добра.