Твір на тему: «Зображення «цілісної людини» за романом Валер’яна Підмогильного «Місто»


Рейтинг твору 4.67 на основі 9 голосів


Валер’яна Підмогильного називають автором інтелектуальної прози, суть якої полягає в тому, щоб цілісно поєднати художній стиль, філософські роздуми й узагальнення та розкриття психологічних проявів особистості. Власне, творчість Підмогильного і започаткувала інтелектуально-психологічний напрямок у розвитку модернової української прози початку XX століття.

Головний герой твору Валер’яна Підмогильного — це людина з особливим характером і вмотивованою поведінкою за різних життєвих обставин. Автора приваблює можливість аналізувати найтонші порухи душі людини, що пов’язані зі свідомими чи підсвідомими діями.

Роман «Місто», написаний у 1927 році, — перший урбаністичний роман в українській літературі. У центрі — проблеми взаємин міста й села, становлення нової творчої особистості. Розповідь подана через душевні та інтелектуальні пориви Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до технічного вишу і сподівається повернутися з новими знаннями у село. Перед нами постає образ кмітливої, спостережливої людини, яка чітко складає характеристики людей. Перші його знайомства — із крамарем та вчителем — дають йому підстави не тільки для роздумів, але й для певного дослідження: яке ж воно — місто. Герой твору сповнений рішучості й упевнений у тому, що він завоює місто. Про міщан він мислить ще категоричніше: «… їх треба вимести геть, розчавити… і на їх місце прийдуть інші». Блукаючи Хрещатиком, спостерігаючи за натовпами людей, міркуючи про те, скільки хлопців і дівчат з’явилися в містах, Степан доходить висновку: «В місто вливається свіжа кров села, що змінить його вигляд і істоту».

Місто Степан «завойовує» поступово, крок за кроком. Спершу він поселяється в передмісті, згодом перебирається все ближче до центру, винаймає окреме помешкання, а наприкінці твору вже оглядає місто «згори». Те, що стало б осудним у селі, у місті було звичайним явищем: спочатку Степан закохався в дівчину зі свого села, яка їхала з ним разом у місто теж вчитися; освідчується їй у коханні, але невдовзі кидає, бо підсвідомо звинувачує її у своїх невдачах; потім він кохається з жінкою крамаря, в якого живе. Кожного разу це все для нього ніби вперше і по-справжньому, проте минає час, минає кохання — і все починається спочатку. Юнак наполегливо піднімається щаблями міського життя, його захоплює література. Спершу це було ніби несерйозно, проте згодом літературний вир захоплює його й несе із собою. Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання «Бритва», про піднесення й занепад творчих шукань. Про те, що перші твори були написані на догоду ідеї визволення, яке спричинило громадянську війну. У головного героя відбуваються злети й падіння, коли він відчуває «похоронний марш його зухвалим надіям».

Підмогильний залишає свого героя тоді, коли той сідає до столу писати твір власного життя. Образ складний, суперечливий, далеко не однозначний, але саме в цьому й полягає цілісність характеру, що активно реагує на зміни: в особистому житті, літературних колах, взаєминах із жінками, товаришами, просто знайомими. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро і зло, яка інколи заради особистого утвердження здатна вчинити щось аморальне, і водночас — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично сприймати себе та навколишній світ. У творі автор не робить ніяких ідеологічних акцентів, не підносить і не виправдовує свого героя, не нав’язує читачеві своїх висновків, а змушує його замислитися над людською природою, що є невід’ємною складовою дійсності. До речі, слід звернути увагу, що головний герой твору не зображений у якомусь політичному чи ідеологічному аспекті, автор лише описує ті кроки, які той робить на літературному шляху.

З цього можна зробити висновок, що письменник вдало зобразив цілісну людину у своєму урбаністичному романі «Місто». Він показав головного героя таким, яким він є, не приховуючи деталей.