Твір на тему: «Трагедії таланту Марії Лучицької» в драмі М.П. Старицького «Талан»

Михайло Петрович Старицький «Талан»

-1

Михайло Петрович Старицький — відомий український письменник, один із корифеїв українського побутового театру. Одного разу написав своєму сучасникові Іванові Франку листа, який закінчив такими словами: «Я думаю, що моя сила найбільша в драмі», на які Каменяр відповів: «Так і є».

У драматичних творах Михайла Старицького й справді чітко змальовано людські характери, якнайкраще зображено життєві обставини дійових осіб. Прочитавши п’єси цього автора, можна легко зрозуміти й історичний період, про який йдеться в творі, і характери героїв, що оживають у рядках, написаних письменником.

Одним із найяскравіших творів Михайла Старицького, безсумнівно, є соціальна драма «Талан», написана 1893 року. Цей шедевр письменник присвятив Марії Заньковецькій, яка стала прототипом головної героїні драми, молодої, амбітної й талановитої акторки Марії Лучицької.

Написання цієї драми було дуже важливим для Михайла Петровича Старицького, адже саме за допомогою її сюжету він хотів показати критичне становище народного театру, боротьбу митців за право на справжнє високе мистецтво. У п’єсі автор хотів звернути особливу увагу читача на проблемах у житті акторів професійної національної трупи. І найбільше йому вдалося це завдяки образу головної героїні твору Марії Лучицької, молодої актриси, яка прагнула розбудити у своїх глядачах справжній національний дух, показати багатство рідної мови, яку потрібно розвивати. Але невдовзі актриса стає свідком брудних інтриг та невизначеності, створених навколо театру: люди не розуміють справжнього призначення цього мистецтва. Одні вважають, що ця установа має функціонувати для того, аби розважати народ; інші впевнені у призначенні театрального мистецтва як чинника формування національної ідеї; хтось керується тільки власними інтересами, вбачаючи в театрі можливість непоганого заробітку. Саме навколо цього конфлікту й розв’язується весь сюжет драми.

Але брудні інтриги щодо невизначеності справжнього призначення театрального мистецтва були, мабуть, дрібницею, порівняно з тим, що спіткало акторку далі на творчому шляху. Заздрість, підступність та лицемірство, які відчувала бездарна актриса Квятковська до Марії Лучицької, стали перешкодою до успіху головної героїні твору.

Трагедія таланту Марії Лучицької проявилася в тому, що ця тендітна, вразлива та емоційна натура важко переживала вороже ставлення до своєї особистості. Кожен її вихід на сцену став усе кращим і досконалішим, але моральна слабкість давалася в знаки, і з кожним днем героїня «танула, як віск». Зовнішній тиск виснажував її, згодом вона почала втрачати свідомість просто на сцені. Через вразливість та тендітність Марія Лучицька так і не змогла повністю проявити свій талант: заздрість та підступність суперників виснажили її повністю, згодом героїня помирає.

Прочитавши п’єсу «Талан», написану «батьком українського театру» Михайлом Петровичем Старицьким, я можу впевнено віднести її до кращих зразків жанру соціальної драми. Твір справив на мене глибоке враження, привабив психологізмом. Незважаючи на трагічність долі Марії Лучицької та дещо сумний сюжет, я впевнений, що перечитав би п’єсу «Талан» знову.