Твір на тему: «Не за обличчя судіть, а за серце»

+26

Справжня краса людини — це її внутрішня краса: душа й гаряче, чуйне, добре серце. Адже якщо одна людина готова зробити для іншої все, віддати найдорожче, відгукнутися на будь-яке прохання, допомогти в найскладніших ситуаціях, не думаючи про винагороду, то це і є красива людина, якій навіть зовнішні недоліки не завадять творити добро.

Не може бути красивим той, у чиєму серці живе злість, жорстокість, заздрість, підлість, жадібність або лицемірство. Всі ці низькі якості обов'язково накладуть свій відбиток навіть на ідеальне і гарне обличчя. Не можемо ми назвати красивим і ледаря, який усі дні проводить у «байдикуванні», чиє життя абсолютно безцільне і марне. На мій погляд, не може бути по-справжньому красивою байдужа людина. На її обличчі не відображається думка, у її погляді немає іскорки, у її промовах відсутні емоції. Людина з порожнім поглядом і відбитком нудьги на обличчі — неприваблива.

І навпаки: навіть найскромніша, найнепомітніша людина, яка не володіє від природи ідеальною красою, але наділена красою душевною, без сумніву, прекрасна. Добре, чуйне серце, хороші вчинки, корисні справи прикрашають і опромінюють внутрішнім світлом будь-яку особу. У людині все має бути прекрасним. Це означає, що повинна існувати гармонія між тілом і душею, думками і вчинками, прагненнями і способом життя. Саме таку людину навколишні назвуть по-справжньому красивою.

Гарна людина повинна бути красива у всьому. Та не слід дуже швидко робити висновки, адже дізнатися, якою вона дійсно є, можна тільки після тривалого спілкування та спостереження за вчинками і діями людини в різних умовах. З цього приводу існує гарне і влучне прислів’я: «Не за обличчя судіть, а за серце».

На мою думку, справжня краса — це гармонія. І якщо вона буде існувати завжди і у всьому, то дійсно не дасть загинути нашому складному і неоднозначному, киплячому пристрастями, божевільному і такому прекрасному світові!