Твір на тему: «Аналіз драми М. Старицького «Талан»

+11

Свою драму «Талан» Михайло Старицький присвятив видатній українській акторці Марії Заньковецькій, яка своєю неперевершеною грою піднесла національне сценічне мистецтво на новий, значно вищий рівень. У цьому творі письменник виступає з демократичних позицій і розкриває низку важливих для того часу проблем, торкається долі митця у буржуазному суспільстві, висвітлює ставлення до митця представників різних прошарків українців і боротьбу за реалістичні шляхи розвитку українського мистецтва.

Події, змальовані в драмі «Талан», відбуваються у добре знайомому письменникові світі мистецтва. Чудово розуміючи велику роль театрального мистецтва в житті народу, добре знаючи стан справ в українському театрі, М. Старицький надзвичайно реалістично відтворив важкі умови життя і праці акторів. Він показав, що причиною такого положення було буржуазно-поміщицьке суспільство з його розтлінною мораллю і антигуманними законами життя.

М. Старицький став першим українським митцем, який розкрив тему творчих буднів та життя акторів. Як визначив сам автор у підзаголовку до п’єси, цей твір «Із побуту малоруських акторів». У ньому автор зобразив діяльність прогресивних митців , які своєю сценічною працею прагнули доказати вірність своєму народові. Виступаючи проти безідейного мистецтва, яке служило виключно для розваги, талановиті українські актори, прогресивні для свого часу, захищали основні принципи народного реалістичного театру, стверджували його могутню виховну та соціальну роль. Борцями за український народний театр у драмі були Ганна Кулішевич, Марко Жалівницький, Степан Безродний та інші актори. До них належала і молода, але дуже талановита українська актриса Марія Лучицька, прообразом якої була Марія Заньковецька.

У театрі героїня драми вела тривалу боротьбу проти інтриг та свавілля з боку своєї конкурентки по сцені – бездарної актриси Катерини Квятковської, продажного репортера однієї з газет Аврама Юрковича, антрепренера театральної трупи Юрія Котенка та інших їх прибічників. Усі ці люди не тільки заважали творчому розвитку молодої актриси, а й прискорили трагічний фінал її життя.

Трагічна смерть Марії Лучицької була типовим явищем у тогочасному суспільстві, панівні кола якого вороже ставилися не тільки до реалістичного мистецтва, а й до талановитих українських акторів та актрис. Основну увагу у своїй драмі М. Старицький зосередив на зображенні особистого і сценічного життя Марії Лучицької, на всебічному розкритті її образу. Користуючись великим успіхом у глядачів, героїня драми прагнула до особистого щастя і не розуміла того, що для таких, як вона, відданих своїй справі митців, щастя можливе лише у творчій натхненній праці в ім’я народу.