Твір на тему: «Чим відрізняється фільм «Кайдашева сім'я» від повісті»

Уже з перших сторінок повісті Івана Нечуя-Левицького читач потрапляє до села Семигори, яке було розташоване в яру, що вився «гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами». Коли читаєш опис цього красивого місця, в уяві виникають охайні хатинки з солом’яними стріхами, огороджені невисокими тинами подвір’я, ледь помітні змійки диму, що тягнуться від димарів – типове українське село з усіма його принадами і повсякденними турботами мешканців. Після знайомства з селом зустрічаєшся з головними героями повісті – великою, але, на жаль, зовсім не дружною сім’єю Кайдашів.

Мати Маруся Кайдашиха – гарна господиня, яка вдало порається по господарству і вважає себе головною в родині. Колись вона була доброю і чуйною жінкою, але кріпаччина знищила в ній все ласкаве, ніжне і добре, висушила її душу. А довге служіння панською покоївкою навчило Марусю зі зневагою ставитися до бідніших за неї. Усе, що залишилося в її серці – це любов до своїх синів і жадоба до власності, яка й керує всіма її вчинками.

Батько Омелько Кайдаш – працьовита, добра і чуйна людина. Ще недавно він не міг сидіти без роботи, увесь час щось лагодив або займався по господарству. Але постійні сварки в родині та погане відношення між ним та синами стали причиною того, що старий Кайдаш став все частіше прикладатися до чарки, згодом допився до гарячки і втопився у річці.

Карпо і Лаврін – два сини старих Кайдашів. Вони, хоча й рідні брати, але зовсім по-різному ставилися до роботи, до землі, яка в ті часи вважалася найбільшим скарбом. Такі ж самі були й їхні дружини, які підтримували чоловіків і постійно сварилися зі свекрухою. Ішов час, і рідні люди перетворювалися на ворогів, у них поступово зникали душевна щедрість, милосердя, повага і людська совість. Життя за принципом «моя хата з краю», постійні сварки за кожну дрібницю, турбота тільки про себе – це все, що потім залишилося у стосунках між Кайдашами.

У своїй повісті Нечуй-Левицький вчить читачів, що людина повинна розуміти людей, що її оточують, бути великодушною, і лише тоді жодні труднощі та перешкоди не зроблять з неї егоїстичного власника. Автор закликає підтримувати одне одного і цінувати родинні стосунки, адже злагода і дружба в родині – це запорука щасливого та довгого життя.

Щодо фільму «Кайдашева сім’я», то ця стрічка знята за мотивами однойменної повісті, тобто не повністю слідує тексту та сюжетній лінії, тому і враження залишає дещо інші. Якщо після прочитання повісті людина замислюється над складними життєвими питаннями, то після фільму лише покращується настрій. Хоча мова в стрічці йде про ту ж само моральну катастрофу, що й у повісті, але сприймається вона не так сумно. Та це й не дивно: фільм насичений колоритними українськими обрядами та народними піснями, які роблять його більш яскравим та захоплюючим, проте зменшують смислове навантаження на глядачів.