Твір на тему: «Чотири етапи розвитку електронно-обчислювальних машин»

-1

Початок ери електронно-обчислювальних машин у тому вигляді, в якому вони нам знайомі, пов'язаний з ім’ям англійського вченого Чарльза Беббіджа. Цей математик ще на початку ХІХ століття створив ідею оригінальної обчислювальної машини, яка була втілена у життя лише у ХХ столітті. Вчений звертав увагу на те, що ця машина за допомогою звичайного повторення кроків може без помилок обчислювати великі математичні таблиці. В якості джерела енергії в першій обчислювальній машині використовувалася енергія пару. Отже, саме тоді процес обчислень був уперше автоматизований і проходив без участі людини. Наступним творінням Чарльза Беббіджа стала універсальна конструкція, здатна виконувати широкий спектр математичних завдань, яку винахідник назвав аналітичною машиною. Роботу над цими агрегатами можна вважати першим етапом розвитку електронно-обчислювальної техніки.

Другий етап – 1950-1960 роки – економія машинних ресурсів: машин мало, невирішених завдань лічильного характеру безліч. Основна з них – економія часу на вирішення при обмеженому обсязі пам'яті. Для її виконання забезпечувалася така організація обчислювального процесу, при якій максимально завантажувався процесор, найдорожча частина ЕОМ того часу. Щоб прискорити процес кодування і підготовки задач до рішення, були створені алгоритмічні мови Алгол, Фортран та інші.

Третій етап – середина 1960-х – початок 1980-х років – економія людських ресурсів: успіхи розвитку мікроелектроніки призвели до швидкого зниження питомої вартості машинної операції та одиниці об'єму оперативної пам'яті, тоді як витрати на розробку і супровід програм не знижувалися, а в ряді випадків мали тенденцію до зростання.

На цьому етапі, тобто через десять років після перших успішних спроб підпорядкувати ресурси ЕОМ завданню автоматизації програмування, створення трансляторів, економія людських, а не машинних ресурсів стала, нарешті, центральною проблемою технології програмування. Від технології ефективного використання програм до технології ефективного програмування – так можна визначити загальний напрямок зміни критеріїв ефективності на другому та третьому етапах.

Четвертий етап – від початку 1980-х років і до теперішнього часу – формалізація знань. До середини 1970-х років з ЕОМ працювали в середньому один або кілька професійних програмістів, завданням яких було програмування формалізованих знань. Але за 30 років розвитку обчислювальної техніки помітна частина того заділу раніше формалізованих знань, який був накопичений людством за останні 300 років інтенсивного розвитку точних наук, виявилася записаною в машинних програмах.

До кінця 1983 року в переважній більшості випадків (9 з 10) за пультом ЕОМ знаходився не програміст, а так званий професіонал, який володів «таємницями ремесла» в конкретній предметній області, де може бути корисна ЕОМ, але не мав професійної підготовки в галузі обчислювальної техніки та програмування.

Самостійна формалізація професійних знань, автоматизація рутинної роботи, що виконується фахівцями, вже на першому її етапі гарантує величезний народногосподарський ефект. Але для цього повинна бути забезпечена «дружня» реакція машини на будь-які, в тому числі, неадекватні дії користувача ЕОМ, над чим і працюють сьогодні вчені.