Твір на тему: «Лист до героя твору «Я (Романтика)»

Новела Миколи Хвильового «Я (Романтика)» - це реалістичне зображення антинародного і антигуманного характеру Жовтневої революції та громадянської війни. У цьому творі письменник аналізує безглузде служіння абстрактним ідеям, які вимагають зректися не тільки власного «я», а й усього людського. Тому долі героїв твору такі само трагічні, як і доля автора новели.

Якби у мене була можливість написати листа героєві новели, я б це зробив приблизно так:

«Вітаю тебе, безіменний лицарю революції і відданий борцю за сумнівні ідеї.

Важко назвати тебе справжнім героєм, адже ти не маєш на це права. Але, все ж таки, саме ти головний герой новели, хоча навіть не маєш власного імені. Скоріш за все, це не упущення автора, а його прагнення узагальнити твій образ і зробити його символічним, типовим для 20-х років минулого століття.

Мені відомо, що ти був керівником однієї з більшовицьких трійок, які вершили власний суд над тими, кого вважали ворогами революційних змін. Тебе можна вважати революційним фанатиком і вбивцею, адже на твоїх руках кров сотень невинних людей. Щоб стати справжнім «комунаром», ти вбивав не тільки інших людей, ти вбивав самого себе, випалюючи в собі все людяне. Ти навіть не зупинився перед вбивством власної матері, яка єдина ще пам’ятала тебе доброю та щирою людиною, яка єдина співчувала тобі і любила тебе.

Ти відчував, що і в душі, і в реальному житті поступово стирається грань між гуманністю і фанатизмом, між добром і злом. Ти усвідомлював своє внутрішнє роздвоєння, казав, що ти не людина, а чекіст. Ти жодного разу не замислився над цими словами, які означали, що чекісти – це не люди, а якісь бездушні машини для досягнення сумнівної мети. Ти, як і твої побратими, на шляху до своїх ідеалів, переступали через трупи. Саме вони допомогли тобі позбутись останніх вагань, саме вони змусили тебе піти на неприродний для цього світу вчинок – вбити свою матір.

Я думаю, що переконувати тебе немає сенсу. Не маєш ти права і на виправдання. Адже, на мою думку, ніяка, навіть найгуманніша ідея, не може бути виправданням тим вчинкам, які розходяться з нормами людської моралі, а тим більше, виправданням вбивствам.

Праві ви були, більшовики, чи ні, справедливо розсудила історія, яка довела, що комуністичні ідеї, через які за сімдесят років загинуло мільйони людей, – це нездійснена мрія. Отже, як це не сумно, а зараз можна сказати, що прожив ти своє негідне життя марно, і навіть твого імені не залишилося в пам’яті людській.

Не хочу тобі бажати усього хорошого – тому просто прощавай».