Твір на тему: «Добра слава про обдаровану людину живе у віках» за романом Л. Костенко «Маруся Чурай»

+7

Народним співцям не судиться померти, їм дарована вічність, адже життя, що виспіване в піснях, стає легендою. Саме з такої легенди прийшла в наші часи і Маруся Чурай - головна героїня однойменного роману у віршах талановитої української письменниці Ліни Костенко. І нехай кажуть, що ця обдарована дівчина – просто міф, що її існуванню немає ніяких документальних свідчень, але хочеться вірити, що вона все ж існувала. Тим більше, що Ліні Костенко вдалося оживити її образ, зробити його зримим і подарувати йому життя.

Роман «Маруся Чурай» хвилює до глибини душі. Кожен його рядок западає в серце, спонукає перейнятися долею головної героїні, змушує разом з нею йти на страту, відчувати, як воно, коли кілька хвилин і кілька кроків відділяє людину від страшної, безповоротної миті.

Доля обдарувала Марусю рідкісним талантом – вмінням створювати пісні і чарівним голосом. Перша її пісня народилася з пекучого спогаду про батька, якого стратили ляхи:

«А потім їхні голови на палях

Повиставляли в полкових містах.

Людей зганяли. Мати моя впала,

І крик замерз у неї на вустах.

А смерть кружляє, кружляє, кружляє навколо палі.

Наносить білого снігу у очі його запалі».

Відтоді її чутлива зранена душа стала співати про величне і гірке, радісне і сумне, звитяги і походи, ненависть і любов. Дівчина й думки не мала, як багато вона значитиме для людей, для Полтавщини й України, не гадала, що співвітчизники будуть сприймати «її пісні – як перло многоцінне, як дивен скарб серед земних марнот».

Бог не дав українському народові щасливою долі, але подарував незламний дух, незбагненний, невидимий, відтворений у пісенному слові. Це слово проривалося через радість перемог і біль страждань, воно лилося нескінченою піснею. Тому пісенний спадок українського народу був, є і буде постійним оберегом. І хоча наші предки дуже довго були позбавлені свободи та незалежності, вони мали те, що береже національні корені і не вмирає – українську пісню, а також таких людей, як Маруся Чурай, людей, які мали хист до створення цих пісень.

В образі головної героїні роману Ліна Костенко втілила кращі моральні риси українського народу. Мудрість і чистота, великий дар любові, душевна краса, вірність і справжнє благородство роблять образ Марусі Чурай легендарним та вартим хвали. Немає сумніву, що пройдуть роки і століття, а Маруся так і буде устами Ліни Костенко промовляти до своїх нащадків, промовляти рядками роману, який непідвладний часу так само, як людські чесноти і народна пісня.