Твір на тему: «Повість «Кайдашева сім'я» як енциклопедія народознавства»

+4

Кращої ілюстрації до культурних надбань українського народу, ніж неперевершений твір І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», важко обрати навіть серед безмежного багатства творчої скарбниці українських поетів та письменників. У цій повісті автор торкається наболілих соціальних та суспільних питань, порушує важливі моральні проблеми, що існували в Україні у другій половині ХІХ століття. Особливу роль у творі відіграв побутово-етнографічний фон, без якого неможливо відчути дух тієї епохи.

Майже всі твори І. Нечуя-Левицького починаються з яскравих мальовничих пейзажів. Наприклад, «Кайдашева сім’я» починається з опису у зелених барвах села Семигори, а центральне місце в тому дивовижному зеленому морі посідають старі верби. Дуже схожий опис можна знайти і в повісті «Микола Джеря». Це й не дивно, адже в житті українців верба у всі часи відігравала особливу ритуальну та обрядову роль.

Від опису панорами села письменник непомітно переходить до опису подвір’я родини Кайдашів. Тут теж можна побачити елементи національного українського побуту. Це й широкі ворота з хворосту, й повітка, й садок з черешнями. Не забуває автор і про гук дзвіниці, будівлі, обов’язкової майже для кожного українського села. Не менш яскраво зображується й інтер’єр хати: з лавами попід стінами і піччю, зі скринею, полицями і мисником, з діжею води в сінях.

Серед усіх цих речей, традиційних для українського села, члени сім’ї Кайдашів займаються повсякденними селянськими справами. Жінки прядуть полотно, мотають нитки, готують їжу, а чоловіки пораються на подвір’ї. Сини на току виправляють поди під стіжки, а Омелько вистругує вісь, бо він вмілий стельмах. А ще у повісті згадуються поїздки за зерном до млина, возовиця, жнива і багато інших буденних справ, якими не одно століття займалися українські селяни.

Та були в житті наших предків не тільки будні, а й свята, описів яких у повісті «Кайдашева сім’я» теж достатньо. У ті часи свята повністю замінювали сучасний календар, тому час усіх подій визначався за народними прикметами. Церковний храм, Великий піст, Зелені свята, Перша і Друга Пречиста, Паликопа — всі ці свята згадуються в повісті і доводять, що І. Нечуй-Левицький дуже добре знав українські традиції. Він чітко визначав, коли герої повісті сварилися або мирилися, коли знайомилися і коли одружувалися.

Прочитавши «Кайдашеву сім’ю», ми дізнаємося про звичаї та традиції, яких в ті часи дотримувалися українські селяни під час оглядин або сватання, народин або похорону. І. Нечуй-Левицькому вдалося створити яскраву картину народного побуту українців, яка різко контрастувала з їхнім тогочасним життям і внутрішнім змістом. Адже внутрішній зміст — це насамперед взаємини між людьми. А вони в творі дуже далекі від нормальної народної моралі та етики.

Повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» — справжня енциклопедія народознавства, але енциклопедія особлива, бо в ній є й те, що можна сприймати ствердно і точно, а є й те, до чого можна ставитися з запереченням, так, як цього вимагає здоровий глузд і народна мораль.