Твір на тему: «Чим подобаються мені байки Павла Глазового?»

Павло Глазовий народився у 1922 році у селі Новоскелюватка на Криворіжжі. Після закінчення у 1940 році школи він пішов служити в армію, а з перших днів великої Вітчизняної опинився на фронті і повернувся лише після Перемоги. Потім майбутній байкар закінчив Київський педагогічний інститут і пішов працювати у найпопулярніший в ті часи український гумористичний журнал «Перець».

Талановитий письменник-гуморист П. Глазовий видав 19 збірок неперевершених гуморесок, активно публікувався у періодичних виданнях. Окрім цього, він писав цікаві дитячі книги, серед яких найбільш відомі «Перченя», «Іванець-Бігунець» і «Про відважного Барвінка та Коника-Дзвоника». Сатира та сміх у творах П. Глазового спрямовані проти поганих людських звичок та вад тогочасного суспільства.

Серед творів П. Глазового особисто мені найбільш усього подобаються його байки. Я з задоволенням читаю і перечитую епіграми, сатиричні мініатюри, пародії, гуморески, дотепні вірші, а особливо – байки. У своїх байках П. Глазовий хоча й використовує традиційні образи тварин, але за ними неважко побачити людей з конкретними вадами поведінки. У його байках можна зустріти невихованих розумників, бездарних талантів, ледарів та інші образи людей із спотвореною духовністю і мораллю. Скільки байок – стільки й тем у творчому спадку митця. Мені найбільш усього подобаються твори з циклу байок «Езопівські усмішки», в яких автор вдало перемістив події античних часів в сучасну українську дійсність.

Інколи у якості героїв байок П. Глазового виступають окремі речі, як у творах «Причеп» чи «Байка про табличку», або люди, як у байках «Руськомовний депутат», «Тарас Бульба у Києві» та деяких інших. Ці твори неможливо читати без сміху, але створені вони не тільки заради сміху, а й заради покарання суспільних вад. Митець хотів, щоб за допомогою його творів люди прагнули позбутися негативних рис, звертав увагу на потворні явища сучасного життя, запрошував разом з ним поглузувати над цими вадами та явищами і зробити відповідні висновки.

П. Глазовий досить часто закінчував свої байки повчальною мораллю, до якої повинен прислухатися і над якою повинен замислюватися кожен читач. Все це заради того, щоб потім людина не повторювала у власному житті ті вчинки, над якими сміявся байкар, над якими сміялася й сама людина під час читання байок П. Глазового.

У байках Павла Глазового мені подобається усе: і проста народна мова, і дотепні висновки, і веселий сміх та сатира. Вони не тільки захоплюють уяву кумедними ситуаціями, а й вчать мудрості. Тому я повністю згоден зі словами талановитого українського гумориста:

«Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть».