Твір-роздум на тему: «Хто у кого вкрав щастя?» за п'єсою І. Франка «Украдене щастя»

+6

Що ж таке щастя і звідки воно з’являється? Чи залежить воно від нас самих і від тих, хто нас оточує, чи дарується долею? Відповідь на це питання кожному з нас допомагає знайти життя. Дивно, але щастя можуть навіть вкрасти, як це сталося у героїв драми видатного українського письменника і поета І. Франка «Украдене щастя».

Драма починається з опису занепокоєного стану головної героїні Анни, яка чекає свого чоловіка Миколу з в’язниці. Але її душевні переживання викликані не тільки відсутністю чоловіка, а й звісткою про те, що до їхнього села повернувся Михайло, якого вона кохала в дівочі роки. Анну та Михайла розлучили брати, сказавши, що парубок загинув, і видавши заміж за нелюба Миколу.

Анна та Михайло випадково зустрінуться, і їхня любов запалає з новою силою. Це кохання стане для жінки величезною радістю, змусить забути її про все на світі, пекельним вогнем обпече її чисту душу. В ім’я кохання Анна пожертвує всім, що в неї було: «Та чи ж не віддала я йому... честь жіночу, душу свою, добру свою славу. Присягу для нього зламала... Ну і що ж? Мені байдуже! Він для мене все: і світ, і люди, і честь, і присяга». Від цього безмежного кохання постраждає Микола, від його ж руки загине Михайло, а Анна залишиться на самоті, без щастя та любові.

Доля насміялася над тихим і працьовитим наймитом Миколою. Він повірив, що Михайла не було в живих і одружився з Анною. А Михайло, повернувшись до рідного села, був впевнений, що їхнє щастя вкрав саме Микола, поки той був на солдатчині, і в усьому його звинувачував.

Михайло був «чесним парубком, може трохи гарячим, запальним, але кривди не любив, неправди не міг знести». Саме таким полюбила його Анна, саме таким запам’ятала вона його, коли він зник. Не менш сильно любив Анну і Михайло, але після повернення додому його ставлення до колишньої коханої було вже зовсім іншим. Він зовсім не думав про Анну і гоїв своє серце миттєвим задоволенням, чим і скоротив собі віку.

У цій драмі украдене щастя виростає у окремий художній образ, який стає провідним, наскрізним. Кожний з головних героїв нещасний, кожний прагне повернути собі вкрадене щастя і робить це по власному розумінню, та в результаті ніхто так і не стає щасливим.

Але хто ж у кого вкрав щастя? Відповідь на це питання дає автор. Перш за все, щастя у героїв вкрали брати Анни, які мали підлі душі і керувалися не людськими законами, а дрібновласницькими інтересами. Крім того, крадієм щастя, за словами І. Франка, стало «нещасливе укладення наших родинних обставин, котре не дозволяє легально розірвати зв'язок, котре насилує любов і серце жінки».