Твір на тему: «Новели Григорія Косинки – гарячий подих революції і сум бідняцької ниви»
Сьогодні вже не залишилося свідків подій страшних подій громадянської війни, того багатого на героїчні подвиги, напруженого часу. Але залишилися літературні свідчення, наприклад, трепетні й гарячі оповідання талановитого українського письменника Григорія Косинки, які писалися безпосередньо під час тих подій, що описувалися у творах митця.
Час довів, що головним «злочином» Г. Косинки, життя якого трагічно закінчилося у 1934 році, став його неперевершений талант. Він змушував молодого письменника об’єктивно зображувати у своїх творах найбільш характерні вади тогочасного суспільства. Відкриваючи у своїх художніх узагальненнях трагедії та драми українського народу, Г. Косинка писав про суперечливе, а, здебільшого, насильницьке, втілення революційних ідей у життя простих людей. Митець переймався вчинками вічних міщан та безпросвітних спекулянтів, месницькими діями заблукалого народу і кровожерливістю переконаних партійців. У художніх творах талановитого українського письменника відчувалося відлуння великого Кобзаря українського народу Т. Шевченка.
Перша збірка новел Г. Косинки «На золотих богів», яка вийшла у 1922 році, а також друга книга під назвою «В житах» засвідчили майстерність письменника, розкрили важливість моральних та загальнолюдських цінностей героїв цих творів, вирізняючи в долі свого народу драматичне продовження.
Першою у творчості Г. Косинки була драма про найбідніше селянство, яке стало свідком революційних подій, а потім і братовбивчої громадянської війни. Найтяжчий хрест несли героїні новели – страдниці-матері, про яких йде мова в новелі «На буряки». У цьому творі мати, зажурена над сином-наймитом, безпомічна і бліда в оточенні голодних дітей, стала «стеряною» з журби за загиблими дітьми у новелі «На золотих богів».
В основі новел Г. Косинки лежить драматичний конфлікт головного героя з дійсністю. У своїх творах письменник згадує про одвічну біду, яка багато століть не давала змоги нашим співвітчизникам об’єднатися у взаєморозумінні і випростатися у повний зріст. При цьому Г. Косинка згадує таку масову біду, як дезертирство, що, на його погляд, і стало перешкодою на шляху до поєднання.
Герої Г. Косинки вольові і сильні, красиві і багаті душею, правдиві і ділові. В них гармонійно поєднується врода і працьовитість з розумом і високою народною моральністю, з вірою у майбутнє і краще життя. А серце талановитого українського письменника Г. Косинки хоча й боліло, але все виносило в собі і дарувало своїм співвітчизникам надію на краще майбутнє та прагнення змінити своє життя.