Твір на тему: «Нема, пропав, помер гріх» за п'єсою В. Винниченка «Гріх»

Головна героїня п’єси В. Винниченка, дівчина Марія, — «років 26. Постать гнучка, ходить легко, але немов недбало. Манера балакати насмішкувата». Вона не просто дивує, а інколи навіть шокує своїми екстравагантними вчинками. Це і відверте глузування над Ніною, подругою, якій Марія придумала неприємне прізвисько «Муфта», і прикурювання цигарок від лампадки, і бажання спокусити монаха, який сам себе прирік на ув’язнення до кінця життя у темній келії за вбивство трьох людей, і бажання перевірити, яким коханцем буде Нінин чоловік, і багато іншого.

Здається, Марії невідоме почуття сорому і страху. Вона живе немов у власному світі, в якому немає місця загальноприйнятим моральним нормам і етичним законам. Але дуже швидко стає зрозумілим, що її поведінка — це лише оболонка. А що ж ховається під нею?

Марія шокує своїх співрозмовників спогадами про минулі гріхи: «Я чоловіка свого під самим носом зраджувала з близьким його другом». Навіть про такий великий гріх, як війна, дівчина говорить підкреслено насмішкувато і глузливо: «вривається одна купа людей до других і — лусь! хрясь! бах! — убивають, грабують, насилують, катують. А потім сидять собі, сміються, п'ють, співають, вихваляються».

Та вона теж збирається йти на фронт, бо саме ця «купа людей» вбила її чоловіка. Можливо, дівчина бажає своїм вчинком спокутувати гріхи перед людиною, яка її сильно кохала і свідомо пішла на смерть, не витримавши складних стосунків. А, можливо, героїня просто бажала втекти від своїх почуттів до чоловіка Ніни Івана, втекти від самої себе. Адже вона добре усвідомлювала, що якщо Іван покине свою жінку заради Марії, вона розіб’є серце своїй подрузі.

Добре видно, що за бравадою зухвалих слів та вчинків, за маскою аморальності ховається проста жінка зі своїми слабкостями, яка добре усвідомлює, що вона грішниця і її чекає неминуча розплата за гріхи. Та коли Марію разом з її товаришами-революціонерами заарештували, вона стала для інших прикладом нескореності, гідності і витримки. На жаль, її розчавлена, сплюндрована слідчим сталінським душа не витримала мук. Марія позбулася життя самогубством, і це стало ціною, яку вона заплатила за всі провини.

Ніхто не має права засуджувати іншу людину, бо всі ми не ідеальні, всі ми грішні душі. Але те засудження, яке можна побачити у п’єсі В. Винниченка «Гріх», допомагає людям усвідомлювати, що, як не старайся, а від себе не втечеш, і за свої вчинки рано чи пізно доведеться відповідати. А найсуворіший суддя для кожної людини — це її сумління.